Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, проводиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат у даному випадку встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
За відсутності на підприємстві колективного договору питання щодо розміру доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника повинно вирішуватися за домовленістю сторін.
Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 роз'яснив, що в тому разі, коли умови про розміри доплат за виконання працівником поряд з основною роботою додаткової роботи за іншою професією чи посадою (суміщення професій, посад) або обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи не були визначені відповідно до ст. 105 КЗпП у колективному договорі чи погоджені інакше за відсутності останнього, розмір доплати за таку роботу, виконану за розпорядженням власника або з його відома, визначається судом з урахуванням її складності, характеру, обсягу, а також ступеня використання робочого часу виходячи з тарифної ставки працівника.