розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці Державної митної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницької митниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у митному оформленні транспортного засобу без оподаткування та зобов’язання здійснити митне оформлення цього транспортного засобу, а також вчинити інші дії, -

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання неправомірними дій щодо відмови у митному оформленні транспортного засобу без оподаткування та зобов’язання здійснити митне оформлення цього транспортного засобу, а також вчинити інші дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2010 року позов задоволено.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Російської Федерації, що стверджується його паспортом № НОМЕР_2, виданим Салєхардським ГВВС Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області 24.02.2004 року, та паспортом для виїзду за кордон тип Р № НОМЕР_3 виданим 29.06.2009 року.

З посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_4 виданої ОСОБА_3 відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України у Вінницькій області від 05.01.2010 року вбачається, що позивач отримав дозвіл на постійне місце проживання в Україні безстроково, разом із тим, в ній зазначено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 19.04.2003 року.

Судом встановлено, що у червні 2009 року ОСОБА_3 вирішив переїхати на постійне місце проживання до України (у м. Вінницю), в результаті чого був знятий з реєстру за попереднім місцем проживання, що підтверджується відповідною копією адресного листка вибуття від 23.12.2009 року та відповідними записами у паспорті .

У митній декларації на автомобіль (транспортний засіб) від 22.12.2009 року №10506020/221209/А000005 при в’їзді в Україну на постійне місце проживання ОСОБА_3 вказано автомобіль марки "Шевроле Блейзер 3506", 1997 року випуску, двигун № НОМЕР_5, шасі № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7.

Крім того, у заяві до Салєхардского митого поста від 28.10.2009 року позивач вказав, що вивозить до України на постійне місце проживання особисті речі у кількості 40 найменувань згідно із таблицею, зазначеною у цій заяві.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля НОМЕР_8, виданого 05.09.1997 року, автомобіль марки "Шевроле Блейзер 3506", 1997 року випуску, двигун № НОМЕР_5, шасі № НОМЕР_6, кузов № НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 був зареєстрований на ім’я ОСОБА_3 в МРЕО ДАІ м. Салєхард 05.09.1997 року та знятий з обліку 18.12.2009 року внаслідок вибуття власника за межі Російської Федерації.

Позивач подав заяву на ім’я начальника Вінницької митниці про оформлення вищевказаного автомобіля та особистих речей, як майна громадянина, що переїхав на постійне місце проживання в Україну.

Листом від 27.01.2010 року № 26/3-228 Вінницької митниці позивачеві було відмовлено у пільговому розмитненні ввезеного ним майна. Відмова обґрунтовувалася тим, що позивач, вперше отримавши посвідку на постійне місце проживання 19.04.2003 року, відповідно до вимог Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" (2681-14) мав право розмитнити автомобіль та особисті речі протягом одного року з цієї дати. Оскільки ОСОБА_3 протягом зазначеного періоду цього не здійснив, то на момент його звернення до митниці у 2009 році підстав для пільгового розмитнення автомобіля та особистих речей законодавством не передбачено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"надає право позивачу на пільгове розмитнення особистого майна при в’їзді на постійне місце проживання в Україну та визначає перелік підстав для пільгового розмитнення цього майна (автомобіля та особистих речей). Таким чином, судом встановлено, що зазначений перелік підстав для реалізації права на пільгове розмитнення транспортного засобу є однозначним і вичерпним. Будь-яких інших вимог окрім зазначених у Законі не має. Разом із тим у цьому Законі відсутні і будь-які обмеження у часі щодо використання права осіб на пільгове розмитнення свого майна при переїзді на постійне місце проживання до України, зокрема, що стосується виключно у термін одного року після отримання посвідки на постійне місце проживання. Тобто, цей Закон жодним чином не пов'язує та не обмежує у часовому просторі момент отримання посвідки на постійне місце проживання із моментом ввезення та розмитнення майна особи, що переїжджає на постійне місце проживання.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

Пунктом 12 ч. 1 зазначеної статті передбачено, що при ввезенні на митну територію України звільняються від оподаткування особисті речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну, в тому числі і механічні транспортні засоби (крім транспортних засобів за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності), в кількості однієї одиниці таких транспортних засобів по кожній товарній позиції на повнолітнього громадянина; Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 року № 1863 "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності" (1863-2002-п) передбачено які саме транспортні засоби відносяться до кодів класифікації товарів 87.01; 87.02; 87.03; 87.04; 87.05. Судом першої інстанції встановлено, що до них відноситься і транспортний засіб, який належить ОСОБА_3

Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 (z1428-05) (у редакції наказу Держмитслужби від 17 березня 2008 року № 229 (z0291-08) ) встановлені підстави та перелік документів, що необхідні для підтвердження права на надання пільг в оподаткуванні відповідно до ст. 8 вказаного Закону. Вбачається, що такими підставами є:

- постійне проживання громадянина на території країни попереднього місця проживання не менше одного року;

- володіння транспортним засобом (на праві власності) не менше одного року;

- перебування транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання його власника не менше одного року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, звертаючись до Вінницької митниці із вимогою щодо розмитнення належного йому транспортного засобу та особистих речей на пільгових умовах, мав всі для цього підстави, передбачені ст. 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.