розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення від 08.04.2009 року № 0004471703,-

У червні 2009 року позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення від 08.04.2009 року № 0004471703.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні вимог позивача.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" плата за землю є одним із видів податкового зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про плату за землю" податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки; оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 2 Закону України "Про плату за землю" плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) . Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

З урахуванням наведених положень Закону (2535-12) , платником земельного податку є особи, яким земельна ділянка належить або на праві власності, або на праві постійного користування.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2007 року ОСОБА_2 уклала із Приватним підприємством "СІОН"договір купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.05.07р., зареєстровано в реєстрі за № 994.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору, позивач купила нежилі приміщення загальною площею 92,60 кв. м, що належали продавцю на праві власності, за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 7-9 (літера А), з № 1 по № 7 (групи приміщень № 50, 62) (в літері А), та набула право власності на нежилі приміщення, які є частиною жилого багатоквартирного будинку.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 08.04.2009 року направлено позивачу податкове повідомлення від 08.04.2009 року №0004471703, відповідно до якого визначено суму податкового зобов’язання за платежем "Земельний податок".

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Згідно із ст. 15 цього Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З технічної документації № Н-00165/2007 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий № 76:046:026), місце розташування: м. Київ, р-н Шевченківський, вул. Комінтерну, 7/9, не вбачається, що позивачка набула земельну ділянку на праві власності чи на праві постійного користування, а тому твердження апелянта в зазначеній частині є необґрунтованими.

Згідно із ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Позивачка ОСОБА_2 не є власником земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок 7/9 (літ. "А"), частини якого були придбані нею у власність за Договором, оскільки дійсним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, є комунальне підприємство, яке здійснює управління цим будинком.

Зазначенні обставини підтверджуються листом Головного управління земельних ресурсів від 04.09.2009 року № 07-387/24198, відповідно до якого 02.09.2009 року в автоматизованій системі ПК "Кадастр"земельна ділянка кадастровий номер 76:046:026 по вул. Комінтерну, 7/9 зареєстрована на підставі технічних звітів по встановленню зовнішніх меж землекористування за: ОСОБА_2, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, площею 1901,07 кв.м., правовстановлюючі документи, що посвідчують право власності або право користування (оренди) зазначеною земельною ділянкою, визначені чинним законодавством, в Головному управлінні відсутні.

Позивачка ОСОБА_2 сплачуючи експлуатаційні витрати, з моменту придбання нежилих приміщень відшкодовує комунальному підприємству, що здійснює управління будинком № 7/9 по вул. Комінтерну, в місті Києві, земельний податок, що роз’яснено листом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора "Ярославська"від 30.07.2009р. № 3-18 з питання чи входить земельний податок в експлуатаційні витрати, в якому зазначено, що згідно із Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради "Про затвердження методики розрахунку розміру експлуатаційних витрат"розмір відшкодування експлуатаційних витрат нежилих приміщень збільшується на суму компенсації податку на землю, який розраховується індивідуально для кожного об’єкту.

Статтею 15 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що платник сплачує податок з дати виникнення права, який встановлено ст. 125 Земельного кодексу України.

На момент нарахування земельного податку за податковим повідомленням у позивачки не виникло право власності або постійного користування зазначеною земельною ділянкою, а отже вона не є суб’єктом земельного податку.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у податкового органу відсутні правові підстави для нарахування земельного податку спірним податковим повідомленням, оскільки ОСОБА_2, як фізична особа не є та не може бути суб’єктом права постійного землекористування, а отже вона не може бути суб’єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому спірне податкове повідомлення прийняте всупереч чинному податковому законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, доводи апелянта не спростовують висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення від 08.04.2009 року № 0004471703 - залишити без змін.