розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства "Елопак-Фастів"про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У травні 2010 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ВАТ "Елопак-Фастів"адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 74946 грн. 62 коп. та пеню в розмірі 584 грн. 48 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що відповідач не виконав норматив працевлаштування інвалідів не сплатив адміністративно-господарські санкції, що є порушенням Закону України ""Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Всі особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю –не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов’язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –задовольнити, постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року –скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов’язком їх працевлаштовувати.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ).

У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 281 особа, в зв'язку з чим кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону становить 11 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2009 році працювало 10 інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 19 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Також, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами –безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, ч. 3 ст. 18 зазначеного Закону чітко визначені обов’язки підприємства, що використовує найману працю –виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимоги ч. 3 ст. 18 вказаного Закону відповідачем систематично надавалися Фастівському міськрайонному центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН від 10 січня 2009 року, 28 січня 2009 року, 28 лютого 2009 року, 28 березня 2009 року, 28 квітня 2009 року, 28 травня 2009 року, 28 червня 2009 року, 21 липня 2009 року, 28 серпня 2009 року, 28 вересня 2009 року, 28 жовтня 2009 року, 13 листопада 2009 року, 28 грудня 2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв’язку з цим ВАТ "Елопак-Фастів"вважає, що ним вжито усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому вважає безпідставними вимоги про застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

В апеляційній скарзі позивач, як на підставу для скасування постанови суду від 16 серпня 2010 року посилається на те, що Фастівським міськрайонним центром зайнятості для працевлаштування до відповідача була направлена ОСОБА_3, проте в прийнятті її на роботу було відмовлено.

Вказані доводи позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 16 серпня 2009 року та не можуть бути підставами для її скасування з огляду на наступне.

Так, згідно направлення на працевлаштування № 10760901130001002 від 20 березня 2009 року, виданого Фастівським міськрайонним центром зайнятості ОСОБА_3 була направлена до ВАТ "Елотек-Фастів"для працевлаштування на посаду прибиральника службових приміщень.

У корінці до вказаного направлення на працевлаштування зазначено, що ОСОБА_3 було відмовлено в прийнятті на роботу у зв’язку з тим, що вона не відповідає вимогам вакансії.

Таким чином, відповідачем було відмовлено в прийнятті ОСОБА_3 на роботу з об’єктивних причин, які не залежать від підприємства.

Також Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів в апеляційній скарзі як на підставу для задоволення своїх вимог посилається на те, що звіти за формою 3-ПН від 28 червня 2009 року, 21 липня 2009 року та 28 вересня 2009 року не містять інформації про потребу підприємства в інвалідах, а у звіті від 28 жовтня 2009 року зазначено про відсутність вільних вакансій.

Наведені доводи позивача колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що є підставами для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з огляду на наступне.

Форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій"затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 (z1534-05) року.

Дослідивши звіти, які подавалися відповідачем, колегія суддів встановила, що вони за формою відповідали вимогам вказаного наказу.

Вищевказаним наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19 грудня 2005 року (z1534-05) також було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Згідно п. 3 "Додаткові умови"вказаної Інструкції (z1534-05) у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Як було вірно вказано позивачем, у звітах за формою N 3-ПН від 28 червня 2009 року, 21 липня 2009 року, 28 вересня 2009 року та 28 жовтня 2009 року не заповнено графу 15.

Таким чином, вказані звіти не містять інформації про наявність вільної вакансії на робочі місця, обладнані для інвалідів.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що відповідачем не було виконано обов’язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Крім того, у звіті за формою N 3-ПН від 28 жовтня 2009 року було зазначено про відсутність вільних вакансій, в тому числі й вакансій для працевлаштування інваліда.

Разом з тим, як зазначає відповідач у своїх запереченнях проти позову, вакансія перекладача постійно було вакантним починаючи з 2006 року.

Також судом встановлено, що наказом першого заступника Голови Правління ВАТ "Елотек-Фастів"№ 111-к від 12 жовтня 2009 року було звільнено з посади прибиральницю службових приміщень ОСОБА_4, яка є інвалідом.

Відомості про те, що до кінця 2009 року на вказану посаду було прийнято іншу особу з обмеженими можливостями в матеріалах даної справи –відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що у жовтні 2009 року у відповідача були наявні дві вакансії для працевлаштування інвалідів, відомості, зазначені у звіті за формою N 3-ПН від 28 жовтня 2009 року, не відповідають дійсності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем не було вжито всіх передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає законними та обґрунтованими вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ "Елотек-Фастів"адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в розмірі 74946 грн. 62 коп. та пеню в розмірі 584 грн. 48 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року –скасувати.

Адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів –задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Елопак-Фастів"(ідентифікаційний код 00418082) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 19023989) адміністративно-господарські санкції у розмірі 74946 (сімдесят чотири тисячі дев’ятсот сорок шість) грн. 62 коп. та пеню в розмірі 584 (п’ятсот вісімдесят чотири) грн.. 48 коп.