розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні та заступника прокурора Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року в адміністративній справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2"до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, за участю прокурора Херсонської області, про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

16 квітня 2009 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні, а 24 квітня 2009 року заступник прокурора Херсонської області, подали апеляційні скарги на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року в справі за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2"до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якою суд задовольнив позов.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у м. Херсоні посилається на невірне застосування судом положень п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", якими встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою. При перевірці правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по взаєморозрахункам зі всіма учасниками господарських операцій по ланцюгам постачальників не встановлено надмірної сплати по постачальникам другої та третьої ланок постачальників. Право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником. У зв’язку з тим, що постачальники товару по ланцюгам постачання Науково-виробничого приватного підприємства "Днепр-2", не сплатили ПДВ до бюджету, у позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Заступник прокурора Херсонської області в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційні скарги, в яких зазначив, що Державна податкова інспекція у м. Херсоні матеріалами перевірок підтвердила наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів. Відповідач не надав суду жодного повідомлення-рішення, яким було б зменшене заявлене позивачем спірне бюджетне відшкодування, а подані повідомлення –рішення на суму 245818 грн. скасовані судом у 2008 році. Податковий орган у п’ятиденний термін після закінчення перевірки, як передбачено Законом (168/97-ВР) , не надав органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. За таких обставин позивач має право вимагати стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції встановив, що Науково-виробниче приватне підприємство "Днепр-2" протягом 2006 - 2008 років віднесло до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість, внаслідок чого утворилось від’ємне значення між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту з ПДВ та позивач заявив вимогу про його відшкодування. ДПІ проводила перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування. За результатами перевірок була підтверджена достовірність заявлених сум. У зв’язку з відсутністю підтвердження сплати податку контрагентами за результатами зустрічних перевірок ДПІ зробила висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, прокурора, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що 27 жовтня 2008 року Науково-виробниче приватне підприємство "Днепр-2"звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства України в Херсонській області про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період 2006 –2008 роки.

26 березня 2009 року Херсонський окружний адміністративний суд задовольнив позов.

Приводом для звернення позивача до суду з таким позовом стало ненадання податковим органом у п’ятиденний термін після закінчення перевірки, до органу Державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Податковий орган, обґрунтував свою позицію приписами п.1.8 ст.1, п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"за змістом яких, підставами для відшкодування ПДВ є надходження цього податку до Державного бюджету України від продавця товару.

П.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням, або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем податковий кредит сформований на підставі податкових накладних і за наявності факту сплати продукції продавцям з урахуванням сум податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно приписам п.п "а"п.п 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ДПІ та прокурора про залежність права платника податку на формування податкового кредиту, та відповідно, права на відшкодування податку на додану вартість, від дотримання його контрагентами у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства щодо сплати сум податку на додану вартість до Державного бюджету. Така позиція суперечить вимогам п.п 7.4, 7.5, 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість' (168/97-ВР) якими визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), виникнення від’ємного значення з податку на додану вартість та порядок відшкодування від’ємного значення з бюджету.

Відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від’ємного значення, оскільки зазначені норми Закону такого підтвердження не вимагають.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а постанова суду –без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, ч. 5 ст. 254, 267 КАС України, -

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні та заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду, протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.