розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брідж 4 інтернешнл", третя особа: Печерська районна у м. Києві державна адміністрація про припинення (скасування) державної реєстрації юридичної особи,-

ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі - Позивач) звернулися до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брідж 4 інтернешнл"(далі –Відповідач) про припинення (скасування) державної реєстрації юридичної особи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подали апеляційну скаргу та просили суд скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено пунктом 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", від 4 грудня 1990 року № 509-XII, органи державної податкової служби мають право звертатися, у передбачених законом випадках, до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.07.2010 р. щодо ТОВ "БРІДЖ 4 ІНТЕРНЕШНЛ"у реєстрі міститься запис про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням (01103, м. Київ, Печерський район, вулиця Кіквідзе, будинок 11).

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"від 15 травня 2003 року № 755-IV, підставою для постановляння судового рішення про припинення юридичної особи є: - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; - здійснення діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; - невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; - неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

У той же час, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509 до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) , якими визначені підстави для постановляння судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності. В свою чергу, державні органи, згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону № 755, лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом. Однак, у цьому разі, податковий орган повинен обґрунтувати свє право на звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає неправомірними дії Позивача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2010 року –без змін.