розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 р. у справі за адміністративним позовом Кредитної спілки "Фаворит-Житомир"до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

КС "Фаворит-Житомир"(далі –позивач) звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі –Відповідач ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2010 року позов було задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомир № 0000242201/0 від 02.06.2009 р..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідач подали апеляційну скаргу, у якій просили суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач зареєстрований відповідно до свідоцтва Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні від 20.04.2004 р. № 1628.

22.05.2009 р. Службовими особами Відповідача проведено виїзну позапланову документальну перевірку Кредитної спілки "Фаворит-Житомир"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 31.03.09 р., за результатами якого складено акт № 3264/22/33020097 від 22.05.2009 р.

Згідно висновків вказаного Ату, позивачем було порушено пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп..7.11.9 п.7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94), а саме: Кредитною спілкою "Фаворит-Житомир"у податкових звітах про використання коштів неприбутковими установами й організаціями не відображено доходи з інших джерел, що підлягають оподаткуванню на загальних підставах, не в повному обсязі оподатковані доходи з інших джерел, а саме: нараховані комісійні доходи у вигляді плати за ведення кредитної справи на загальну суму 68626 грн.

На підставі висновків акта перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000242201/0 від 02.06.2009 р., яким позивачу визначено податкове зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 79275 грн. (50451 грн. –основного платежу та 28824 грн. –штрафних санкцій).

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 року № 2908-III (далі –Закон № 2908), кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до п.п.7.11.4 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94, від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "в" підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення або внесків на інші потреби, передбачені законодавством; доходів від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.

Однак, згідно з абз. 2 п.п. 7.11.9 п. 7.11 ст. 7 Закону № 334/94, незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Відповідно до п.7.11.13 п.7.11 ст.7 Закону, під терміном "пасивні доходи" слід розуміти доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Як ввизначено п.1.10 ст.1 Закону № 334/94, проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту).

Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Таким чином, колегія суддів відзначає те, що оплата послуг щодо ведення кредитної справи не відноситься до фінансових послуг щодо надання кредитів, а тому має кваліфікуватись як інші доходи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державної комісії з регулювання фінансових послуг україни від 28.08.2007 року № 7894 Позивача було виключено з Державного реєстру фінансових установ та анулювано її свідоцтво про реєстрацію фінансової установи

У відповідності до ч.2 п.1 ст. 9 Закону № 2908, кредитна спілка вважається такою, що припинила свою діяльність, після внесення запису до Державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, здійснення діяльності після припинення діяльності Позивача як кредитної спілки не може вважатись здійсненням діяльності як неприбуткової організації, а тому положення п.7.11.9 п.7.11 ст. 7 Закону № 334/94 на Позивача у період не розповсюджуються

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що Відповідачем було правомірно донараховано Позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 50451 грн.

У відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.