розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року по справі за позовом Державнї податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва до приватного підприємства "Укрвторресурси"та приватного підприємства "Українські ресурси"про визнання угоди недійсною, -

У грудні 2005 року ДПІ у Деснянському районі м.Києва звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Укрвторресурс"та приватного підприємства "Українській ресурси"про визнання недійсним Договору №06/10 від 06.10.2004р.

Справа розглядалася неодноразово. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2009 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2004р між ПП "Укрвторресурси"та ПП "Українські ресурси" було укладено Договір №06/10 відповідно до умов якого, ПП "Українські ресурси"як продавець зобов’язується поставити, а ПП "Укрвторресурси"як покупець –прийняти і оплатити лом чорних металів, за договірними цінами, що визначені в Додатках, які є невід’ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору ПП "Укрвторресурси" 31.12.2004р. та 31.01.2005р. виписало податкову накладну на суму відповідно 1033294,53грн., в т.ч. ПДВ –171 632,42грн. та на 670 000,00грн. в т.ч. ПДВ –111 666,67грн. за поставлений товар.

Провівши перевірку дотримання податкового та валютного законодавства ПП "Укрвторресурси", позивачем було встановлено, що ПП "Українські ресурси"було знято з обліку в СДПІ у Приморському районі міста Києва Одеса за рішенням Господарського суду Одеської області №30/83-05-2539 від 31.05.2005р. Окрім того, ПП "Українські ресурси"за юридичною адресою не знаходиться, а фактичне місцезнаходження невідоме.

З огляду на викладене, а також на те, що прокуратурою Суворовського району м. Одеси була порушена кримінальна справа №06020050006 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 205 та ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України, позивач зробив висновком про те, що спірний Договір було укладено з порушенням ст. 181 Господарського кодексу України.

За статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання правочину (господарського зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не надано доказів того, що ПП "Українські ресурси" укладаючи спірний договір керувався завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Саме по собі порушення податкового законодавства тягне за собою застосування відповідних адміністративно-господарський санкцій до осіб, що допустили таке порушення.

Відповідно до частини 4статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Зняття її з податкового обліку не може свідчити про відсутність власне юридичної особи. В матеріалах справи відсутні докази скасування державної реєстрації та наявність відповідного запису Єдиному державному реєстрі на момент укладення відповідачами спірного договору.

Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Позивач звернувся до суду 30.12.2005р., в той час як виконання договору мало місце в грудні 2004 –січня 2005 років.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропущення строку застосування адміністративно-господарської санкції в частині сплати суми 1 023 994,53грн. за період з 03.12.2004р. по 28.12.2004р.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Деснянському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.