розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Заступника прокурора м. Харкова та Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010р. по справі № 2-а-39257/09/2070

за позовом Заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про стягнення заборгованості,

Заступник прокурора міста Харкова звернувся в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова до суду з позовом до Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод", в якому просив стягнути з державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" заборгованість з комунального податку в розмірі 9076,30 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Заступником прокурора м. Харкова та Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, прокурор просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення приписів п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (z0377-04) року.

ДПІ у Московському районі м. Харкова в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.2 ст. 1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", неповне з'ясування обставин справи, просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" пройшло державну реєстрацію 06.12.1991 року (свідоцтво про державну реєстрацію замінено 12.07.2007 року) та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради. Взяте на податковий облік І 25.12.1991 року, на час розгляду справи перебуває на податковому обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова.

ДП "Харківський електромеханічний завод" було надано податковий розрахунок комунального податку за III квартал 2008 року -10.10.2008 року. вх. № 17369 та за IV квартал 2008 року - 14.01.2009 року, вх.№ 25592.

Згідно податкового розрахунку комунального податку за III квартал 2008 року до сплати визначено 4574 грн. 70 коп.

Згідно податкового розрахунку комунального податку за IV квартал 2008 року до сплати визначено 4501 грн. 60 коп.

ДП "Харківський електромеханічний завод" надані платіжні доручення № 892 від 14.11.2008 року на суму 4574,70 грн., призначенням платежу визначено сплата комунального податку за III квартал 2008 року, та № 173 від 13.02.2009 року на суму 4501,60 грн., призначенням платежу визначено сплата комунального податку за IV квартал 2008 року.

Представником ДПІ у Московському районі м. Харкова було надано пояснення, що сплачені ДП "Харківський електромеханічний завод" кошти були зараховані в рахунок погашення попередньої заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, у відповідності до якої кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість ДП "Харківський електромеханічний завод" з комунального податку за третій та четвертий квартал 2008 року в розмірі 9076,30грн. не є доведеною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом України (436-15) передбачено наступне.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібне або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ДП "Харківський електромеханічний завод" має право на власний розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період.

Відповідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Прокурор та позивач посилаються па пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , якою зазначено, то податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону (2181-14) є неправомірним.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого неврахування податковим органом призначення платежів зі сплати комунального податку, визначених відповідачем у платіжних дорученнях.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційні скарги Заступника прокурора м. Харкова та Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2010р. по справі № 2-а-39257/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.