Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Заверухи О.Б.,

суддів – Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області на постанову господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У червні 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002281701/0, №0002291701/0 від 26.05.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що перевірка проводилась з порушенням вимог ч.ч. 9, 11 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та наказу ДПА України № 326 від 11.06.2004 (z0803-04) року. Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування і згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не повинна реєструватись платником податку та подавати звітність з ПДВ. Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку не передбачено обов'язку подання декларацій про доходи для суб'єктів підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Крім того, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) передбачено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року позов задоволено частково. Скасовано частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чемеровецькому районі № 0002281701/0 від 26.05.2008 року про визначення податкових зобов’язань відповідачу у частині визначення податкових зобов'язань по штрафних санкцій по ПДВ за неподання Декларацій в сумі 3910 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що при проведенні виїзної позапланової перевірки позивача в 2006 році встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2005 році перевищив 500 тис. грн. і становив 525571,97 грн., тобто позивач не мав права в 2006 році (з 01.01.2006р.) перебувати на єдиному податку та зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року оподатковуваний дохід (без ПДВ) позивача становив 413711,48 грн. За наслідками перевірки підприємцю по результатах діяльності за 2006 рік нараховано 30116 грн. податку з доходів фізичних осіб (413711,48 грн. – 182046 грн. = 231665,30 грн. х 13%). З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість дій податкового органу та правомірність прийняття податкового повідомлення – рішення від 26 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 30796 грн. Перевіркою також встановлено, що позивачем не обчислено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 157444,00 грн., оскільки протягом 2005 року фактично отримала виручку від реалізації товарів та наданих послуг в сумі 525571,97 грн., що зобов’язувало її з 2006 року зареєструватись платником податку на додану вартість. З отриманих позивачем протягом 2006 року оподатковуваних оборотів в сумі 496913,48 грн. підприємцем не нараховано та не сплачено до бюджету 82820,00 грн. податку на додану вартість (496913,48 грн. х 20%), а також при отриманні доходу в 2007 році в сумі 450306,09 грн. не нараховано та не сплачено в бюджет 75052,00 грн. податку на додану вартість (450306,09 грн. х 20%). Крім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію з цього податку в сумі 78720 грн. Щодо штрафних санкцій по ПДВ у сумі 3910 грн. за неподання Декларацій по ПДВ за лютий 2006 - грудень 2007 року, то суд першої інстанції прийшов до висновку про їх неправомірне застосування, оскільки до дати реєстрації платником ПДВ особа не має права на подання податкової декларації, а тому штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.1 ст. 7 Закону України № 2181 (2181-14) , за неподання податкових декларацій з ПДВ фізичною особою – підприємцем, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не може застосовуватися.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та ДПІ в Чемеровецькому районі подали апеляційні скарги, в яких фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог, а ДПІ в Чемеровецькому районі просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, в порушення вимог ст. 72 КАС України, не було взято до уваги постанову господарського суду Хмельницької області від 22.03.2007 року, а також те, що податкові зобов’язання були визначені податковим органом за недостовірними даними.

ДПІ в Чемеровецькому районі доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та прийшов до помилкового висновку про те, що податковий орган безпідставно притягнув до відповідальності позивача шляхом застосування до неї штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на додану вартість.

Представники ДПІ в Чемеровецькому районі Хмельницької області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заперечили, вважають її необгрунтованою.

Позивач в судове засідання не з"явилася, про дату, час і місце апеляційного розгляду була повідомлена належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників ДПІ в Чемеровецькому районі Хмельницької області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом (дата проведення реєстрації 15.11.1995 року), отримувала Свідоцтва про сплату єдиного податку від 19.12.2005 року на термін дії 2006 року та від 1.01.2007 року на термін дії 2007 рік. При цьому, подавала звіти суб’єкта малого підприємництва.

За результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2006 року по 31.12.2007 року складено акт № 1701/НОМЕР_1 від 17.05.2008 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (2181-14) , не подано Декларації про доходи за 1-4 квартали 2006 року, що не дало можливості визначити податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 30116,49 грн.; порушення п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" про заниження бази оподаткування ПДВ за 2006 рік на 494343,48 грн. та за 2007 рік на 450306,09 грн., не обчислено та не сплачено ПДВ на 157444 грн.

Перевірка проведена на підставі наказів № 128 від 25.04.2008 року, повідомлення № 3 від 19.02.2008 року, направлень на проведення перевірки № 117 від 25.04.2001 року, №78 від 4.03.2008 року.

На підставі акту перевірки позивачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0002281701/0 від 26.05.2008 року про визначення податкового зобов'язання в сумі 157444 грн. по ПДВ та 82630 грн. штрафної санкції та №0002291701/0 від 26.05.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 30116 грн. та штрафної санкції в сумі 680 грн.

При цьому, згідно наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій по ПДВ в загальній сумі 82630 грн., останні складаються із суми 78720 грн. штрафних санкцій за заниження податкових зобов’язань по ПДВ та 3910 грн. штрафних санкцій згідно п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за неподання Декларацій по ПДВ за лютий 2006 - грудень 2007 року.

Попередній акт перевірки позивача складався відповідачем 1.08.2006 року за № 131/17-1/НОМЕР_1 в якому зазначалося про порушення п.4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано 65244 грн. ПДВ.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується крім юридичних осіб для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У статті 5 цього Указу (727/98) вказано, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, проведеною у позивача перевіркою встановлено, що протягом 2006-2007 років вона перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, шляхом отримання Свідоцтв на сплату Єдиного податку за ставкою 200 грн. на місяць.

Згідно звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності у позивача за її даними склав у 2006 році - 499549,69 грн., у 2007 році - 450306,00 грн., тобто в межах обсягів, встановлених ст. 1 Указу Президента України № 746/99 (746/99) . Водночас, при проведенні виїзної позапланової перевірки позивача в 2006 році (акт перевірки від 01.08.2006р. №131\17-1/НОМЕР_1) встановлено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2005 році перевищив 500 тис. грн. і становив 525571,97 грн., тобто позивач не мав права в 2006 році (з 01.01.2006р.) перебувати на єдиному податку та зобов’язаний був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року оподатковуваний дохід (без ПДВ) позивача становив 413711,48 грн. За наслідками перевірки підприємцю по результатах діяльності за 2006 рік нараховано 30116 грн. податку з доходів фізичних осіб (413711,48 грн. – 182046 грн. = 231665,30 грн. х 13%).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість дій податкового органу та правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення від 26 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 30796 грн.

Стосовно податку на додану вартість, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевіркою встановлено, що позивачем не обчислено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 157444,00 грн., оскільки протягом 2005 року фактично отримала виручку від реалізації товарів та наданих послуг в сумі 525571,97 грн., що зобов’язувало її з 2006 року зареєструватись платником податку на додану вартість. З отриманих позивачем протягом 2006 року оподатковуваних оборотів в сумі 496913,48 грн. підприємцем не нараховано та не сплачено до бюджету 82820,00 грн. податку на додану вартість (496913,48 грн. х 20%), а також при отриманні доходу в 2007 році в сумі 450306,09 грн. не нараховано та не сплачено в бюджет 75052,00 грн. податку на додану вартість (450306,09 грн. х 20%). Крім цього, застосовано штрафну санкцію з цього податку в сумі 78720 грн.

У відповідності до п. 2.3.1 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість", о соба підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому згідно п, 9.3 ст. 9 цього Закону особи, що підпадають під визначення платників податку згідно з статтею 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Враховуючи те, що позивач всупереч зазначеним нормам не надіслав податковому органу заяву про реєстрацію платником і не сплачував ПДВ, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем обґрунтовано визначено заниження суми податкового зобов'язання по ПДВ та штрафних санкцій згідно п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Щодо штрафних санкцій по ПДВ у сумі 3910 грн. за неподання Декларацій по ПДВ за лютий 2006 - грудень 2007 року.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181).

Особа, яка перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, установленого статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746 (746/99) ), зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість.

Порядок реєстрації платником податку на додану вартість та терміни подання заяви щодо такої реєстрації встановлені пунктом 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджене наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79 (z0208-00) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за N 208/4429 (z0208-00) (із змінами і доповненнями)).

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 цього Закону особа, що не надсилає таку заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства здійснюється у розмірах, визначених статтею 17 Закону N 2181, та у порядку згідно з Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 (z0268-01) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459 (z0268-01) ).

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Враховуючи зазначене, а також те, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації, то штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181 за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість фізичною особою - підприємцем, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не застосовуються, а відтак, висновок суду першої інстанції про часткове скасування податкового повідомлення – рішення № 0002281701/0 від 26.05.2008 року в частині визначення податкового зобов’язання по застосованій штрафній санкції в сумі 3910 грн. за неподачу декларацій з податку на додану вартість за лютий 2006 року – грудень 2007 року колегія суддів вважає вірним.

Колегія суддів також вважає, що посилання позивача на постанову господарського суду Хмельницької області від 22.03.2007 року вірно визначене судом першої інстанції як помилкове, оскільки предметом спору у цій справі були інші податкові повідомлення-рішення.

Крім цього, як встановлено в процесі апеляційного розгляду та вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 8 квітня 2010 року, ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2007 року, якою було залишено без змін постанову господарського суду Хмельницької області від 22.03.2007 року, скасована, а справа направлена на новий апеляційний розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2009 року у справі № 9/369-НА – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

17.09.2010 року