10 листопада 2009 року (а.с.2-3) Сімферопольський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Організації АР Крим товариства Червоного хреста України коштів на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт, використаних не за цільовим призначенням у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в сумі 2481,96 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2010 року (суддя Кушнова А.О) у справі № 2а-12848/09/8/0170 у задоволенні адміністративного позову Сімферопольського міського центра зайнятості до Організації АР Крим товариства Червоного хреста України про стягнення 2481,96 грн., використаних не за цільовим призначенням, було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду від 22.03.2010р. позивач надав апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.08 року між Сімферопольським міським центром зайнятості і Організацією АР Крим товариства Червоного хреста України був укладений договір про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт № 015008031700009 (а.с.4-5).

Пункт 1 вказаного Договору визначає, що предметом договору є створення учасниками договору необхідних умов для забезпечення тимчасовою роботою осіб, які не мають постійного місця роботи. Фонд організовує направлення на громадські роботи осіб, які звернулися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, а Роботодавець (відповідач) створює (визначає) робочі місця та організовує оплачувані громадські роботи.

Відповідно до п.2.1.2. Договору Сімферопольський міський Центр зайнятості прийняв на себе зобов'язання профінансувати витрати на заробітну плату громадян, що брали участь в оплачуваних громадських роботах, згідно з поданим Організацією АР Крим товариством товариства Червоного хреста України кошторисом, передбаченим положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п.2.2.3. Договору Організація АР Крим товариство Червоного хреста України зобов’язана приймати на створені відповідно до цього договору робочі місця осіб тільки за направленнями Фонду.

Пунктом п.2.2.6. Договору визначено, що Організація АР Крим товариство Червоного хреста України зобов’язано щомісячно на останнє число місяця інформувати Фонд про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання: табеля врахування робочого часу; разрахунково-платіжної відомості; копії платіжної відомості або видаткового касового ордеру; акту виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5 Договору, цей договір укладається з 17.03.08 року по 31.12.08 рік, та набирає сили з дня підписання, тобто з 17.03.08 року.

Пунктом 6 Договору встановлено, що сторони, які уклали цей договір несуть відповідальність за виконання своїх зобов’язань у встановленому порядку. Зміни умов договору оформлюються додатковою угодою, що є невід’ємною частиною цього договору. У разі нецільового використання коштів Фонду роботодавець повертає Фонду зазначені кошти у 10-денний строк з моменту виявлення порушення.

11.06.08 року між Сімферопольським міським центром зайнятості - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) та Організацією Автономної республіки Крим Товариством Червоного Хреста України (далі -Роботодавець) було укладено Додаткову угоду б/н про розірвання Договору № 015008031700009 від 17 березня 2008 року у зв’язку із наявністю обставин, які істотно змінились, а саме у зв'язку із тим, що 22 травня 2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнав такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення пунктів 26 та 88 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (а.с.6).

Пунктом 3 Додаткової угоди було визначено, що зобов'язання, що витікають з порядку виконання договору № 015008031700009 від 17 березня 2008 року, повинні бути виконані у відповідному порядку: оплата праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснюється за умови подання Роботодавцем до центру зайнятості оформлених належним чином розрахунків та актів виконаних робіт. Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не належать до фонду оплати праці і не фінансуються за рахунок коштів Фонду. В цій додатковій угоді зазначено, що дана угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами, отже з 11.06.08 року.

Згідно акту від 16.10.2008 року перевірки цільового використання коштів ФЗДССУВБ, наданих Організації АР Крим Товариства Червоного Хреста України для організації та проведення оплачуваних робіт, було встановлено, що у період з 19.03.08 року по 11.06.08 рік Сімферопольським міським центром зайнятості було перераховано 32547,34 грн. відповідачу платіжними дорученнями від 16.04.08 року № 497, від 15.05.08 року № 635, від 18.06.08 року № 815, від 15.10.08 року № 1516, від 15.10.08 року № 1514 для виконання громадських робіт із залученням 57 робітників, якими відпрацьовано 959 людино-днів, що підтверджено табелем обліку робочого часу. Вказаними працівниками отримано 21195,46 грн. заробітної плати. Встановлено, що кошти на організацію та проведення оплачуваних громадських робіт в сумі 2481,96 грн. використані відповідачем не за цільовим призначенням (а.с.7-8).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що у травні та квітні 2008 року позивач здійснив перерахування грошових коштів відповідачу за договором № 015008031700009 від 17 березня 2008 року для організації та проведення оплачуваних робіт за ці місяці у повному обсязі (а.с.32-42).

За травень та червень 2008 року відповідач надіслав позивачу усі необхідні документи, передбачені п.2.2.6 Договору № 015008031700009 від 17 березня 2008 року (а.с.27-29,43-47).

Отже, судом першої інстанції встановлено, що позивач не перерахував пред’явлені йому до сплати відповідачем суми оплати праці безробітних осіб, які працювали на громадських роботах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у травні та червні місяцях 2008 року у розмірі 1370,36 грн. (за травень 2008 року) та 1140,30 грн. (за червень 2008 року).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про зайнятість населення" місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за участю державної служби зайнятості для забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і в організаціях комунальної власності і за договорами –на інших підприємствах, в установах і організаціях. Фінансування громадських робіт провадиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Відповідно до п.3.2 вищевказаного договору № 015008031700009 від 17 березня 2008 року, оплата праці робітників, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Заробітна плата особам, приймаючим участь у громадських роботах, фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 1533-III від 02.03.2000 (із змінами та доповненнями) одним із видів соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" (803-12) є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації для працевлаштування безробітних, та фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку (розмірах), встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів та правлінням Фонду.

Механізм спрямування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) на фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних в період дії договору між позивачем та відповідачем № 015008031700009 від 17 березня 2008 року, а саме в період з 17.03.08 року по 11.06.08 рік, визначався Порядком фінансування за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття оплачуваних громадських робіт для безробітних, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 61 від 21.02.2008 року (z0162-08) , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 березня 2008 року за N 162/14853 (z0162-08) (далі –Порядок № 613) (втратив чинність з 31.10.08 року на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики N 370 від 15.08.2008 року (z0991-08) ).

Відповідно до п.2 Порядку № 613 (z0162-08) фінансування оплачуваних громадських робіт для безробітних (далі - роботи) здійснюється відповідно до територіальних програм зайнятості в межах коштів Фонду, передбачених на цю мету бюджетом Фонду та кошторисами центрів зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду (далі - центри зайнятості).

Відповідно до п.5 Порядку № 613 (z0162-08) перерахування коштів Фонду здійснюється згідно з договором про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт, укладеним відповідно до Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (578-98-п) , та на підставі акта виконаних робіт і розрахунків витрат роботодавця відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 4 Порядку № 613 (z0162-08) передбачено, що кошти Фонду можуть бути спрямовані на оплату праці залучених до робіт безробітних, які не отримують допомогу по безробіттю, сплату страхових внесків роботодавців на загальнообов'язкове державне соціальне страхування оплату перших п'яти днів тимчасової непрацездатності таких безробітних.

Матеріалами справи підтверджується виконання сторонами вищенаведених норм та умов Договору № 015008031700009 від 17.03.08 року про спільну діяльність з організації оплачуваних громадських робіт, а саме: направлення позивачем безробітних осіб, які не отримують допомогу по безробіттю, для участі їх у громадських роботах до відповідача, виконання цими особами громадських робіт та направлення відповідачем на адресу позивача всіх необхідних документів для проведення перерахунку грошових коштів за організацію оплачуваних громадських робіт відповідачу.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідачем було сумлінно виконано всі умови Договору №015008031700009 від 17.03.08 року, а позивачем натомість не здійснено повного розрахунку з відповідачем за проведення відповідачем організації громадських робіт, у тому числі сплату безробітним особам, залученим до громадських робіт оплати та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 17 Положення 578 (578-98-п) передбачено, що фінансування оплачуваних громадських робіт проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) та коштів підприємств, для яких ці роботи виконуються.

Відповідно до підпункту 1 пункту 26 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) Кабінет Міністрів України Постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 19.03.08 року (202-2008-п) зупинив на 2008 рік дію Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року N 578 "Про затвердження положень щодо застосування Закону України "Про зайнятість населення" (578-98-п) , у частині фінансування оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

Отже, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22.05.2008 року (v010p710-08) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п.п.26, 88 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , а отже на думку апелянта, починаючи з 22.05.08 р. організація оплачуваних громадських робіт для безробітних за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття може здійснюватись відповідно до вимог Положення № 578 (578-98-п) , яким не передбачена оплата роботодавцем внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою та визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. Статтею статті 64 Конституції України саме передбачено, що тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06. 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) визначено, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) і чинними законами прав і свобод.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що безробітні особи, які не отримують допомоги по безробіттю, залучені до громадських робіт мають право отримати оплату за виконану ними працю. Оплата праці таким особам проводиться відповідачем за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який зобов’язаний здійснити перерахунок оплати праці для цих безробітних осіб у повному обсязі за умови надання відповідачем інформації Фонду про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання: табеля врахування робочого часу; розрахунково-платіжної відомості; копії платіжної відомості або видаткового касового ордеру; акту виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач добросовісно виконав вимоги щодо надання Фонду інформації про кількість осіб, які брали участь у оплачуваних громадських роботах за період з травня по червень 2008 року, їх заробітну плату та кількість відпрацьованих людино-днів шляхом подання вищенаведених документів, які були прийняті позивачем.

Отже відповідач виконав всі передбачені законодавством та Договором № 15008031700009 від 17.03.08 року вимоги для отримання від позивача коштів з метою оплати безробітним особам коштів за їх участь у громадських роботах, але позивач не виконав належним чином покладених на нього зобов’язань Договором № 015008031700009 від 17.03.08 року та Додатковою угодою б/н про розірвання договору №015008031700009 від 17.03.08 року та не перерахував у повному обсязі грошові кошти за організацію відповідачем оплачуваних громадських робіт за розрахунково-платіжними відомостями за травень та червень 2008 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про неправомірність з боку позивача перерахування відповідачу тільки частини суми, заявленої для оплати грошових коштів за організацію оплачуваних громадських робіт, з причин прийняття 22.05.2008 року Конституційним судом України рішення № 10-рп (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п.п.26, 88 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , адже відповідач зобов’язаний разом із виплатою безробітним особам, які приймали участь у громадських роботах, сплатити обов’язкові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, нездійснення цих відрахувань є порушенням норм чинного законодавства України та тягне ненадходження до Державного бюджету України загальнообов’язкових державних обов’язкових відрахувань, що тягне за собою застосування до відповідача штрафних санкцій та пені.

Таким чином, відповідач не міг сплатити безробітним особам, які не отримують допомоги по безробіттю, що приймали участь у громадських роботах платні, не здійснивши відрахувань до Державного бюджету України, у зв’язку із тим, що це було б порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач правомірно та обґрунтовано перерахував грошові кошти у розмірі 2481,96 грн., на сплату внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, однак у зв’язку із цим має заборгованість перед громадянами, які виконували громадські роботи, яка обліковується у бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість внаслідок перерахування позивачем суми на оплату робіт у період з травня по червень 2008 року позивачем.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України N 839 від 10.09.2008 року (839-2008-п) було затверджено Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України, п.14 якого було визначено, що фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), та ін.

Пунктом 15 Положення № 839 (839-2008-п) передбачено, що кошти на організацію оплачуваних громадських робіт із зазначених у пункті 14 джерел фінансування можуть бути використані для виплати основної та додаткової заробітної плати, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", сплати сум страхових внесків (збору) роботодавцями відповідно до Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах.

Таким чином, вказаним Положенням № 839 (839-2008-п) поновлено регулювання спірних правовідносин, яке існувало до прийняття Рішення Конституційного суду України від 22.05.08 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) .

З огляду на викладене, відповідач при виплаті безробітним особам, залученим до громадських робіт, платні за їх працю, правомірно здійснював відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а позивач неправомірно не перерахував за травень та червень 2008 року у повному обсязі грошові кошти за організацію оплачуваних громадських робіт відповідачу, і суд першої інстанції всебічно з’ясував обставини справи та виніс обгрунтоване6 рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Сімферопольського міського центру зайнятості на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 22.03.10 року у справі № 2а-12848/09/8/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 22.03.10 року у справі № 2а-12848/09/8/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.