Справа: № 2а-9141/09/2670 

Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого –судді Коротких А.Ю.,

суддів Глущенко Я.Б.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Вечер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У липні 2009 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000221702 від 09.02.2009 року, № 0000221702/1 від 06.03.2009 року, № 0000221702/2 від 07.05.2009 року та № 0000221702/3 від 09.06.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегією суддів встановлено, що позивач подав до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, в якій задекларував дохід від продажу майнових прав у вигляді паю колективного підприємства "Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка", згідно з договором № 161/06 від 07.06.2006 року в розмірі 566717,55 грн. та від продажу майнових прав даного підприємства, згідно з договором № 551/06 від 23.06.2006 року в розмірі 39909,70 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000221702 від 09.02.2009 року відповідач визначив (донарахував) позивачу суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 70282,24 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були винесені аналогічні за змістом останньому податкові повідомлення-рішення № 0000221702/1 від 06.03.2009 року, № 0000221702/2 від 07.05.2009 року та № 0000221702/3 від 09.06.2009 року.

В обґрунтування позиції щодо правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, відповідач посилається на п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", згідно з яким податок утримується з продажу інвестиційного активу. Вказує на те, що позивачем, в порушення вимог пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 зазначеного закону, безпідставно включено до складу витрат, пов’язаних з отриманням доходу суму документально не підтверджених витрат.

Колегія суддів не погоджується з такою позицією податкового органу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось відчуження корпоративних прав –майнового паю, отриманого останнім в обмін на приватизаційний сертифікат. Сума доходу від такого продажу не включається до оподатковуваного доходу в силу положень пп. "б"пп. 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до пп. "б" пп. 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Згідно з пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо донарахування позивачу податкового зобов’язання не узгоджуються з нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , правова позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права.

Підстав для визначення позивачу податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі, зазначеному в податкових повідомленнях-рішеннях, не вбачається.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до хибного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог, у зв’язку з чим невірно вирішив спір.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та доходить висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року –скасувати.

Адміністративний позов –задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0000221702 від 09.02.2009 року, № 0000221702/1 від 06.03.2009 року, № 0000221702/2 від 07.05.2009 року та № 0000221702/3 від 09.06.2009 року.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 03 вересня 2010 року.