Справа: № 7/578 (2-а-12217/08) 

Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого –судді Глущенко Я.Б,

суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

при секретарі Дерлі І.І.,

за участю:

представників позивача –Вознюка В.А., Пруднік С.І.,

представників відповідача –Циганкової В.О., Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оболонь-4"до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року,

У листопаді 2008 року ТОВ "Оболонь-4"звернувся у суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0001592380/0 від 31.10.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити у справі нове рішення про залишення без задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування позивачу податкового зобов’язання та штрафних санкцій з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися виходячи з такого.

Колегією суддів встановлено, що працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва в період з 10.10.2008 року по 22.10.2008 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податків при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Житлопобуткомплект М"за період з 01.05.2007 року по 01.08.2007 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем, в тому числі, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого, на думку відповідача, позивачем занижено податок на додану вартість на суму 398147,38 грн., а саме за травень 2007 року –на 253477,38 грн., за червень 2007 року –на 36210,00 грн., за липень 2007 року –на 108460,00 грн.

За результатами перевірки 31.10.2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001592380/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по основному платежу з податку на додану вартість в розмірі 398147,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 199073,69 грн.

Обговорюючи питання щодо правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищенаведеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи убачається, що між ТОВ "Житлопобуткомплект М" та позивачем укладено договори поставки товару № 01-1 від 04.04.2007 року (додаткова угода № 1 до основного договору № 01-1) та № 0305-ОПП від 04.04.2007 року. За умовами вказаних договорів, ТОВ "Оболонь-4" (покупець) придбало у ТОВ "Житлопобуткомплект М"(продавець) цукор-пісок.

В ході виконання договірних умов ТОВ "Житлопобуткомплект М"в період з 01.05.2007 року по 01.08.2007 року були виписані податкові накладні № 7 від 06.05.2007 року, № 9 від 08.05.2007 року, № 10 від 08.05.2007 року, № 11 від 10.05.2007 року, № 12 від 12.05.2007 року, № 18 від 04.06.2007 року, № 32 від 04.07.2007 року, № 33 від 06.07.2007 року, за якими загальна сума податку на додану вартість, що підлягала сплаті позивачем, складає 398147,38 грн.

В свою чергу, згідно банківських виписок по рахунках позивача вартість придбаного товару з урахуванням податку на додану вартість в розмірі 398147,38 грн. по вищевказаним податковим накладним позивачем сплачена.

Вказане надало ТОВ "Оболонь-4"право на включення цієї суми до складу податкового кредиту за період з 01.05.2007 року по 01.08.2007 року.

Між тим, відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на наявність висновку почеркознавчої експертизи № 504, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в м. Києві 16.09.2008 року, яким встановлено невідповідність підписів громадянина ОСОБА_6 тим, що містяться у спірних договорах поставки, та вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.11.2008 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 ч.2 КК України.

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Житлопобуткомплект М", що також встановлено в мотивувальних частинах постанов Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року по справам № 14/35 (2-а-14063/08) та № 14/33 (2-а-14065/08) у справах за адміністративними позовами ДПІ у Подільському районі м. Києва до ТОВ "Житлопобуткомплект М", ТОВ "Оболонь-4"про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином.

Проте, на думку колегії суддів, визначальним фактором для формування податкового кредиту суб’єкта господарювання, платника податку на додану вартість, є використання придбаних ним товарів, у вартості яких сплачено податок на додану вартість, в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого суб’єкта.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (436-15) (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов’язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Отже, вирішення спорів, пов’язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Проте, відповідач, наполягаючи на нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ "Житлопобуткомплект М"правочину, ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження в справі жодним чином не спростував реального здійснення господарських операцій між цими суб’єктами, на підставі яких визначено суми податкового кредиту позивача.

Натомість, позивач реальність вчиненої ним господарської операції підтвердив видатковими, транспортними та податковими накладними, актами приймання сировини за кількістю, виписками по банківських рахунках.

Окрім того, відповідно до приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку.

Таким чином, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ "Житлопобуткомплект М".

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.