розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу СТОВ "Деренківець"на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року по адміністративній справі за позовом СТОВ "Деренківець"до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області

- про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2009 року №0002362303, від 8.02.2010 року №0002362303/1; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15.01.2010 року –акт від 15.01.2010 року №5-15-052/32898214 про виключення СТОВ "Деренківець"з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість; зобов"язати ДПІ поновити його в реєстрі суб"єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення –15.01.2010 року та видати йому свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб"єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не врахування усіх обставин справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з"явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.10.2009 року по 10.12.2009 року працівниками податкового органу була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами проведення якої складений акт від 15.12.2009 року №67/23-00/32898214.

Згідно висновків даного акту податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.8-1.6, п.8-1.7, п.8-1.11, пп.8-1.15.2, пп.8-1.15 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено ПДВ по загальній декларації на суму 275807 грн. та по спеціальній (скороченій) декларації на загальну суму 5546 грн.

На підставі вищевказаного акту та виявленого в ході перевірки порушення норм чинного законодавства податковий орган 29.12.2009 року виніс податкове повідомлення-рішення №0002362303/0, яким визначив позивачу податкове зобов"язання по ПДВ на суму 413711 грн. (275807 грн. – за основним платежем та 137904 –по штрафним (фінансовим) санкціям).

За результатами адміністративного оскарження платником даного податкового повідомлення-рішення, податковий орган 8.02.2010 року виніс аналогічне за змістом останньому податкове повідомлення-рішення №0002362303/1.

Висновки акту перевірки щодо виявленого порушення ґрунтуються на тому, що позивач при обчисленні питомої ваги сільськогосподарських товарів (послуг), поставлених за видами діяльності у сфері сільського господарства та зазначених у свідоцтві платника податку на додану вартість, при поданні заяви про реєстрацію суб"єктом спеціального режиму оподаткування, додатку №3 до податкової декларації з ПДВ (скороченої), за січень-квітень 2009 року, включив поставку цукру, отриманого в результаті переробки цукрових буряків на давальницьких умовах, до поставки сільськогосподарських товарів, а не до поставки інших товарів (послуг), у зв"язку із чим невірно визначив питому вагу таких товарів. У зв"язку з перевищенням законодавчої межі 25% поставки несільськогосподарських товарів (послуг) від вартості всіх поставлених товарів (послуг) позивач не визначив податкове зобов"язання по ПДВ за наслідками звітного періоду, в якому відбулось таке перевищення, та не сплатив податок до бюджету в загальному порядку.

Актом від 15.01.2010 року №5-15-052/32898214 відповідач виключив позивача з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ у зв"язку з перевищенням останнім 25% питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) від вартості всіх поставлених товарів (послуг) за останні дванадцять календарних місяців.

Позивач не погоджуючись з висновками акту перевірки та зазначеними вище рішеннями податкового органу звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позиції податкового органу та відсутності правових підстав для задоволення вимог позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.8-1.6 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В розумінні п.8-1.7 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) , якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Вказаний пункт Закону не містить вимог чи застережень з приводу необхідності здійснення обробки (переробки) сільськогосподарських товарів самостійно платником податків.

Норми Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) , на які посилається суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення, не є спеціальними у спірних правовідносинах, тому в даному випадку не є пріоритетними перед нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до пп.8-1.15.5 п.8-1.15 ст.8-1 Закону, обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) .

Підпунктом 8-1.15.6 п.8-1.15 ст.8-1 Закону передбачено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", затвердженим відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) . Постановою КМУ від 21.01.2009 року №23 (23-2009-п) затверджений перелік видів діяльності за кодами згідно КВЕД, на які поширюється спеціальний режим. Редакція Постанови КМУ №23 (23-2009-п) , що діяла до 3.07.2009 року –до дати набрання чинності змін, внесених Постановою КМУ №648 від 1.07.2009 року (648-2009-п) , не передбачала окремих кодів згідно КВЕД для діяльності з переробки (обробки) сільськогосподарської продукції власного виробництва.

Згідно вказаної постанови КМУ, діяльність по переробці сільськогосподарської продукції власного виробництва вважається діяльністю в сфері сільського господарства.

Відповідно до пп.3.1 п.3 "Терміни, визначення та правила користування КВЕД"НК України "КВЕД", затвердженого відповідно до Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) , замовників, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов"язаний із виробництвом продукції, класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію.

Зі змісту даного підпункту вбачається, що замовники, які є власниками давальницької сировини і беруть на себе ризик, пов"язаний з виробництвом продукції, згідно КВЕД класифікуються як виробники такої продукції у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції.

Переробка (обробка) цукрових буряків, безпосередньо вирощених позивачем, була здійснена у 2007 році згідно договорів переробки (обробки) цукрових буряків на давальницьких умовах, в межах яких СТОВ "Деренківець"виступав"як замовник.

Замовник –СТОВ "Деренківець"сплатив виконавцям послуг з переробки давальницької сировини –цукрових буряків. Витрати на оплату цих послуг, згідно з ДСТУ 2962-94 та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "витрати", належать до інших прямих витрат виробництва та входять до собівартості належного йому цукру. Об"єктом витрат замовника є його продукція –цукор, поставка якої є об"єктом оподаткування ПДВ.

Витрати СТОВ "Деренківець", за винятком його витрат на придбання послуг з переробки давальницької сировини, у собівартості цукру становили в межах 60%.

Враховуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, позивач, як власник безпосередньо вирощеної ним давальницької сировини –цукрових буряків, що на давальницьких умовах були перероблені на цукор, який поставлявся товариством у 2008-2009 роках, є виробником цукру та класифікується за КВЕД як самостійний виробник цукру у сфері діяльності з переробки сільськогосподарської продукції власного виробництва, на яку поширюються норми ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість". Цукор, вироблений на давальницьких умовах є сільськогосподарським товаром і на його поставки також поширюються норми вказаної статті.

Позивач, в силу ст.8-1 Закону мав право на спеціальний режим оподаткування поставок цукру, виробленого з власної сировини на давальницьких умовах.

Відповідно до пп.8-1.1, 8-1.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Виходячи зі змісту вказаної норми та встановлених в ході розгляду справи обставин справи, податковий орган безпідставно визначив позивачу податкове зобов"язання по ПДВ, про що необґрунтовано виніс оскаржувані останнім податкові повідомлення-рішення.

Висновки акту перевірки, з якими погодився суд першої інстанції, ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та не підтверджуються належною доказовою базою.

За таких обставин оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Щодо виключення позивача з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування, визнання його платником податку на загальних підставах слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.8-1.11 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Вказаною статтею визначена вичерпна підстава для застосування передбачених нею наслідків, такою підставою є перевищення питомою вагою поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарських товарів (послуг) 25% від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Оскільки для розрахунку питомої ваги передбачається врахування обсягів поставки сільськогосподарських товарів, а цукор є сільськогосподарським товаром згідно п.8-1.7 Закону (168/97-ВР) , податковий орган прийшов до хибного висновку про перевищення питомою вагою поставлених позивачем несільськогосподарських товарів 25% від вартості всіх поставлених товарів.

За таких обставин, рішення відповідача про виключення СТОВ "Деренківець" з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визнання його платником податку на загальних підставах та визначення податкового зобов"язання по ПДВ, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не узгоджуються з вимогами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та фактичними обставинами справи.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, встановлених в ході апеляційного розгляду обставин та зібраних по справі доказів колегія суддів вважає, що оскаржувані позивачем рішення податкового органу підлягають скасуванню.

З метою відновлення порушених прав позивача, його позов в частині зобов"язання податкового органу вчинити певні дії також підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції дав неналежну оцінку фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права, що регулюють відносини, у зв"язку із чим невірно вирішив спір.

Податковий орган, як суб"єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція ґрунтується на невірному трактуванні норм матеріального права та фактичних обставинах справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджуються зібраними по справі доказами та зазначеними вище нормами чинного законодавства.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Корсунь-Шевченківського райсуду Черкаської області від 1.02.2010 року про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки обставини, встановлені в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, не впливають на предмет доказування у даній справі та специфіку спірних правовідносин, і є обов"язковими для суду лише з питань стосовно вини особи -правопорушника.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу СТОВ "Деренківець"задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов СТОВ "Деренківець"до ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 29.12.2009 року №0002362303, від 8.02.2010 року №0002362303/1.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 15.01.2010 року –акт від 15.01.2010 року №5-15-052/32898214 про виключення СТОВ "Деренківець"з реєстру суб"єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зобов"язати ДПІ у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області поновити СТОВ "Деренківець"в реєстрі суб"єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати виключення –15.01.2010 року та видати СТОВ "Деренківець"свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб"єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.