розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі № 2-а-40176/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Укрфарма"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Укрфарма"(далі –позивач, ТОВ "ФК Укрфарма"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (далі –відповідач, ДПІ у Московському районі), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8504590,80 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2 226 092,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку з прибутку підприємств в розмірі 8 504 590,80грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 71, 86, 159 КАС України п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п.7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.05.2009р. по 19.06.2009р. працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "ФК Укрфарма"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.08.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки був складений акт №4011/23/35348738 від 24.06.2009р., згідно з висновками якого встановлені порушення з боку платника податку п. 5.1 ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2008р. на 4500562,00 та п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1484061,00 грн.

03.07.2009р. ТОВ "ФК Укрфарма" надало до ДПІ у Московському районі м. Харкова заперечення до акту перевірки. Листом №13945/10/23-203 від 08.07.2009р. відповідач повідомив підприємство, що висновок акту перевірки №4011/23/35348738 залишається без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000882302/0 від 07.07.2009р. з податку на додану вартість в розмірі 2226092,00грн., а також податкове повідомлення-рішення №0000872302/0 від 07.07.2009р. з податку на прибуток підприємств в розмірі 8054535,00грн. В подальшому податковою інспекцією були внесені зміни до зазначеного повідомлення-рішення та збільшена сума штрафних санкцій, в результаті чого загальна сума податку на прибуток підприємств склала 8504590,80грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини за правочином між позивачем та ТОВ "Харків Еліт-Фарм" мають реальний характер та ділову мету, що підтверджується договором постачання від 15.02.2008 року №52/08, податковими та видатковими накладними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновкам суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав договір постачання від 15.02.2008 року №52/08 з ТОВ "Харків Еліт-Фарм", відповідно до якого ТОВ "Харків Еліт-Фарм"зобов’язався поставити позивачу товари медичного призначення, лікарські засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, косметичні засоби, інші товарно-матеріальні цінності, а позивач прийняти та оплатити зазначені товари.

Відповідач вважає, що надані позивачем первинні документи не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та віднесення сум за зазначеним договором до складу валових витрат, оскільки вони складені з порушенням чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, директор ТОВ "Харків Еліт-Фарм"ОСОБА_3 відбуває покарання у Холодногірській виправній колонії з 03.10.2007 року, державну реєстрацію ТОВ "Харків Еліт-Фарм"не здійснював, не має відношення до фінансово - господарської діяльності даного підприємства та не підписував жодних документів від імені ТОВ "Харків Еліт-Фарм"( а.с.184-186 т.3).

Відповідно до висновків судово-почеркознавчої експертизи від 24.06.2009 року за №190 підписи від імені директора ТОВ "Харків Еліт-Фарм"Абасова Нафіса Муктара Огли на договорі поставки від 15.02.2008 року №52/08 та видаткових накладних виконані не директором ТОВ "Харків Еліт-Фарм"Абасовим Нафісом Муктаром Огли, а іншою особою (а.с.187-196 т.3).

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" від 16.07.1999 р. N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, договір поставки від 15.02.2008 року №52/08 та складені на підставі цього договору видаткові накладні не містять підпису посадової особи, відповідальної за здійснення господарської операції, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору.

Відповідно до частини 4,5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних відносин та зміст правової вимоги, закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з’ясувати які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Колегією суддів, на виконання зазначених приписів КАС України (2747-15) , у позивача були витребувані докази транспортування товару, відповідно до умов договору поставки від 15.02.2008 року №52/08, а саме: товарно-транспортні накладні. Проте, в судовому засіданні представником позивача було підтверджено неможливість надання таких доказів через їх відсутність.

Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності виконання договору поставки та використання товарно-матеріальний цінностей, отриманих за договором поставки від 15.02.2008 року №52/08 у власній господарській діяльності, що вказує на відсутність його виконання.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позивач та ТОВ "Харків Еліт-Фарм"ставили за мету не виконання цього договору, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов’язань та штучного формування податкового кредиту.

Також, позивачем до податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість за договором поставки від 15.02.2008 року за №52/08, укладеним з ТОВ "Харків Еліт-Фарм"на загальну суму 1 484 061 грн. на підставі виписаних ТОВ "Харків Еліт-Фарм"податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (z0233-97) , встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 24.06.2009 року за №190 встановлено, що підписи на податкових накладних від імені директора ТОВ "Харків Еліт-Фарм"Абасова Нафіса Муктара Огли виконані іншою особою. (а с.187-196 т.3)

Таким чином, податкові накладні, видані ТОВ "Харків Еліт-Фарм", в порушення п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (z0233-97) , підписані особою, яка не належать до кола осіб, наділених таким правом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"до складу податкового кредиту віднесено суми податку, що не підтверджені податковими накладними .

Крім того слід зазначити, що розрахунки за договором поставки від 15.02.2008 року №52/08 проводились шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог за угодою про зарахування зустрічних вимог від 31.12.2008 року (а.с.81 т.1).

Угодою №1 від 30.01.2009 року до договору поставки №52/08 від 15.02.2008 року було внесено зміни відповідно до яких, позивач розрахувався з ТОВ "Харків Еліт-Фарм"шляхом передачі йому простого векселя, емітованого ТОВ "Астрафарм", на загальну суму 11 400 162, 00 грн. (а.с.78 т.1).

Згідно з пунктом 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Зазначене правило поширюється на всі цінні папери, в тому числі і векселі. Таким чином, в усіх операціях, крім операцій випуску та погашення, векселі виступають як товар згідно з правилами податкового законодавства.

У свою чергу господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є бартерною згідно з пунктом 1.19 статті 1 вказаного Закону.

За таких обставин в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерної операції.

При цьому передача векселя, раніше емітованого третьою особою, для компенсації вартості придбаних платником податку товарів чи послуг супроводжується переходом права власності на такий вексель. Відтак, така операція є поставкою товару згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.4.8. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"для цілей оподаткування згідно з цим Законом (168/97-ВР) векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Таким чином, позивач розрахувавшись векселем за договором поставки від 15.02.2008 року №52/08 з ТОВ "Харків Еліт-Фарм" в порушення ч.3 п.4.8. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"відніс суму за векселем до складу податкового кредиту.

За змістом частин 1,2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

В порушення зазначеної норми суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість за договором поставки, укладеним з ТОВ Харків Еліт-Фарм"до складу податкового кредиту та вірно сформував валові витрати.

Отже, на підставі наведеного, через порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2009р. по справі № 2-а-40176/09/2070 - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Укрфарма" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.