розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2007 року та апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької обласної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, третя особа –приватне мале підприємство "Пума"про визнання рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради, дозволу на виконання будівельних робіт, акту про готовність малої архітектурної форми до експлуатації, договору на право тимчасового користування землею недійсними та визнання самовільним здійснення будівництва капітальної споруди, -

У жовтні 2004 року позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Вінниці з зазначеним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.03.2007 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 повернуто апелянту.

Супровідним листом Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.05.2007 року № 2-а-14/07 справу направлено до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2007 року.

Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007 року справу направлено для розгляду до Апеляційного суду Вінницької області, оскільки рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.01.2007 року постановлено за нормами ЦПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28.01.2008 року дану справу, як адміністративну, направлено до Київського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційних скарг.

21 травня 2007 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду України касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 19.03.2007 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду України від 04.03.2009 року скасовано ухвалу судді Апеляційного суду Вінницької області від 19.03.2007 року, а справу передано до Апеляційного суду Вінницької області для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13.04.2009 року зазначену справу направлено до Київського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття апеляційних скарг до розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2009 року справу № 2-а-14/07 направлено до Ленінського районного суду м. Вінниці для належного її оформлення, оскільки вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку адміністративного судочинства, а повний текст оскаржуваного рішення виготовлений судом першої інстанції на підставі норм ЦПК в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.11.2009 року внесено виправлення в повний текст постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.01.2007 року, зазначивши замість "РІШЕННЯ"- "ПОСТАНОВА", замість "ВИРІШИВ"- "ПОСТАНОВИВ", керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 18, 20, 70, 71, 160, 163 КАС України, а також виправлення в ухвалу суду від 29.06.2006 року про відкриття провадження у справі, виправивши посилання з статей 212, 213 ЦПК України на ст.ст. 104- 107 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2009 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати зазначене рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а постанова та ухвала суду першої інстанції –скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із системного аналізу ч. 2 ст. 2 та п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу реалізації прав на нерухоме майно, а саме визнання самовільним здійснення будівництва капітальної споруди.

Оскільки спірні правовідносини безпосередньо пов’язані з реалізацією права власності на об’єкт нерухомості, між сторонами існує спір про право, а тому зазначена обставина виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Так, статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб’єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки спір про право, який виник із реалізацією права власності на об’єкт нерухомості, не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки рішення суду першої інстанції від 16.01.2007 року підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, ухвала Ленінського районного суду м. Вінниці від 12.11.2009 року, якою внесено виправлення в повний текст постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.01.2007 року, підлягає скасуванню, як невід’ємна частина зазначеної постанови.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а оскаржувані постанова та ухвала суду першої інстанції –скасуванню з закриттям провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 157 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що справу з таким предметом спору належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 157, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2007 року та апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 листопада 2009 року –задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 січня 2007 року та ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 листопада 2009 року – скасувати, а провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.