розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про скасування податкового повідомлення-рішення,

У липні 2009 року Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем положень Митного кодексу України (92-15) , Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , просив суд скасувати висновкі, викладені в акті №30/17-219/2650103582 від 22.01.2009 р. у частині виявлених порушень п.3.2 "Податок на додану вартість", та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2009р. № 0002271720/2, яким донараховано йому податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 13011 грн., у тому числі за основним платежем –8674 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 4337 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові від 03.06.2009 р. за №0002271720/2.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що доказом того, що саме позивач виступала в якості перевізника за договорами, за якими останньою застосовано нульову ставку ПДВ є договір перевезення, на підставі якого позивач здійснював міжнародні перевезення вантажів, дійсність якого не залежить від відсутності, неправильності або втрати міжнародної автомобільної накладної.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт вважає, що основною умовою застосування нульової ставки ПДВ при наданні транспортних послуг з перевезення за межами митного кордону України є наявність у пе6ревізника документів, які підтверджують перетин митного кордону України та здійснення транспортними засобами міжнародних перевезень.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб’єктом господарювання –фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.07.2006 р. по 31.12.2008 р., складено акт від 22.01.2009 р. №30/17-219/2650103582, яким встановлено порушення п.п.6.2.4 п.6.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме неправомірне застосування ставки 0% по податку на додану вартість, внаслідок чого позивач занизив податкові зобов’язання за 2008 р. на 11166 грн. Всього по акту перевірки донараховано ПДВ в сумі 9877 грн., в т.ч. за 2008 р. –9 877 грн.

На підставі вищезазначеного акту, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000941720/0 від 28.01.2009р., за наслідками адміністративного оскарження якого податковим органом прийняте податкове повідомлення –рішення від 03.06.2009р. №0002271720/2 на суму 13011, у тому числі за основним платежем –8674 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 4337 грн., яке і є предметом оскарження даного позову.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність винесення податковим органом оскаржуваного рішення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом періоду, що перевірявся, надавав послуги по перевезенню вантажів таким суб’єктам підприємницької діяльності : ДПФ "ІСТ"зі 100 % іноземним капіталом, ТД "Слов’янські обої", СГД-ФОП ОСОБА_3, СГД –ФОП ОСОБА_4, СГД –ФОП ОСОБА_5, ТОВ із 100 % іноземним капіталом "Бклнетехім", ТОВ "Сівері –компані", СГД –ФОП ОСОБА_6, СГД-ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Версія", ТОВ "Космос".

У податкових накладних, виписаних позивачем в адресу Замовників перевезень та у актах виконаних робіт позивач окремо зазначала транспортні послуги по території України та оподатковувала їх за ставкою ПДВ 20 %, та транспортні послуги за межами митної території України –та оподатковувала їх за нульовою ставкою ПДВ. Згідно наданих на перевірку документів: міжнародних товарно-транспортних накладних, які заповнюються відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах у графі 16 "перевізник зазначено СПД –ФОП ОСОБА_8 та у графі 23 "підпис та штамп перевізника"також стоїть штамп перевізника –СПД –ФОП ОСОБА_8

ОСОБА_2 не надала на перевірку оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних встановленого зразка (СMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів, які б підтверджували факт надання транспортних послуг за межами митного кордону України відповідно до наведених в таблиці 10 податкових накладних та перетин митного кордону.

Згідно СMR, залучених до матеріалів справи і наданих позивачем в графі "перевізник"та "підпис та штамп"стоїть печатка СПД –ФОП ОСОБА_8 та СПД –ФОП ОСОБА_9

Проте, на СMR, наданих Чернігівською митницею печатка СПД –ФОП ОСОБА_9 відсутня.

З цього приводу позивач пояснив, що в міжнародних товарно-транспортних накладних містяться реквізити разом з печаткою ФОП ОСОБА_8, оскільки для членів Асоціації міжнародних перевезень, яким є ОСОБА_8, передбачений спрощений режим пропуску через митний кордон, що не є порушенням податкового законодавства., а також з огляду на те, що митний кордон перетинає тягач, який належить на праві власності саме ОСОБА_8

Щодо правового обґрунтування викладених обставин справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п.6.2.4 п. 6. 2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме : від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України, від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом : від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці) ; від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів,багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Правове регулювання перевезення вантажів здійснюється відповідно до глави 32 Господарського кодексу України (436-15) . Так, відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документу (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Перевезення вантажу оформлюється спеціальним транспортним документом, який супроводжує вантаж і по суті є письмовою формою договору. Таким документом при перевезенні вантажів автомобільним транспортом є товарно-транспортна накладна.

Згідно абз. 7 пункту 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації затв. Наказом Державної митної служби України від 09 липня 1997 року № 307 (z0443-97) (зі змінами та доповненнями): "міжнародне перевезення - перевезення товарів з перетином державного кордону з території України на територію іноземної держави; з території іншої держави на територію України; транзитом через територію України. Постановою Кабінету міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1989 (1989-2003-п) встановлено порядок здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон: "Для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів перевізник або експедитор чи уповноважена особа подають такі документи:

вантажна митна декларація (в установлених законодавством випадках) на переміщувані товари; міжнародна автомобільна накладна (CMR) або товаротранспортна накладна; рахунок-фактура (інвойс), інші документи, якими підтверджується вартість товарів та які дають можливість ідентифікувати зазначені товари; пакувальний лист (специфікація); свідоцтво про допущення дорожнього транспортного засобу до перевезення вантажів під митними печатками і пломбами;

у разі потреби: книжка міжнародного дорожнього перевізника (Garnet TIR); вантажна відомість (каргоманіфест); авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); коносамент (Bill of Lading); визначені законодавством інші документи, видані державними органами.

Відповідно до листа Чернігівської митниці від 26.01.2009 року № 06/0025 ОСОБА_8 виступав перевізником за вантажно-митними деклараціями: 102000001/8/012486 від 27.05.2008 року; 102000001/8/012741 від 09.06.2008 року; 102000001/8/013197 від 04.07.2008 року; 102000001/8/013899 від 12.08.2008 року.

На CMR, які надані Чернігівською митницею печатка ОСОБА_2

відсутня, проставлена печатка лише ОСОБА_8, який є членом Асоціації міжнародних перевезень. Члени асоціації міжнародних перевезень у своїй діяльності керуються Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (995_012) (Конвенція МДП) 1975 року та Порядком реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП затв. Наказом Державної митної служби України від 21 листопада 2001 року № 755 (z1036-01) (зі змінами та доповненнями) (далі - Порядок реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП).

Відповідно до п.а) Конвенції МДП (995_012) термін "Операція МДП" означає перевезення вантажу від місця відправлення до митниці місця призначення з дотриманням процедури, так званої процедури МДП, встановленої у цій Конвенції"".

Згідно ст.16 Конвенції МДП коли операція проводиться дорожнім транспортним засобом або составом транспортних засобів, на них мають бути прикріплені прямокутні таблички з написом "TIR".

Абз. 7 п. 1 порядку реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП визначено: "держатель книжки МДП - юридична або фізична особа, яка допущена до виконання перевезень на умовах Конвенції МДП (995_012) у порядку, передбаченому національним законодавством країни, де зареєстрований перевізник, і яка придбала право користування книжкою МДП у гарантійному об'єднанні, реквізити якого зазначено в розділі 3 титульної сторінки книжки МДП"; абз. 28 п. 1 порядку реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП встановив, що "товаротранспортні документи - документи, за якими здійснюється переміщення товарів та транспортних засобів і які містять відомості про ці товари та транспортні зароби До основних товаротранспортних документів належать товаротранспортна накладна, коносамент тощо".

В п.п. 3.3. п. 3 порядку реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП зазначено, що: Держатель книжки МДП. який здійснює МДП і прибуває в Україну з іншої країни, або держатель книжки МДП, який здійснює МДП і виїжджає за кордон, повинен мати:

а) реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія, що відповідають

вимогам Конвенції про дорожній рух (995_041) (Відень, 1968);

б) на транспортному засобі - реєстраційний номерний знак, літери якого відповідають

латинському алфавітові, прямокутні таблички з надписом "TIR", що відповідають

вимогам статті 16 Конвенції МДП, а також розпізнавальний знак держави, у якій

зареєстровано цей транспортний засіб;

•)Свідоцтво про допущення.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком податкового органу, що відповідно до залучених до матеріалів справи копій вантажно-митних декларацій, CMR і Carnet TIR до них, а також враховуючи приписи Конвенції МДП (995_012) та порядку реалізації положень митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП перевізником виступав ОСОБА_8, а не ОСОБА_2

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими і такими, що повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд порушив вищевказані норми матеріального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду –скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.