У лютому 2007р Колективне підприємство "Орбіта-Транс-Сервіс", м. Кіровоград (далі КП "Орбіта-Транс-Сервіс") подало до господарського суду Кіровоградської області позов, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення форми "Ш"від 16 лютого 2007 року №3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ввізного мита у сумі 175986,63 грн.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2009р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення форми "Ш"від 16 лютого 2007 року №3.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не допускав порушення законодавства, посилання на яке міститься в акті перевірки, що став підставою для прийняття оспорюваного рішення. Суд зазначив, що в ідповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування" майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом у порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 18 цього Закону. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 18 цього Закону.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу, укладені КП "Орбіта-Транс-Сервіс"із Заголюком В.І., визнанні в судовому порядку недійсними, суд дійшов висновку, що відчуження транспортних засобів, ввезених іноземним інвестором, позивач не здійснив, що виключає підстави для визначення йому податкових зобов’язань із сплати мита та штрафних санкцій..

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову першої інстанції від 23.06.2009р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову КП "Орбіта-Транс-Сервіс"до Кіровоградської митниці.

Апелянт вказує, що підставою для винесення постанови стало рішення Кіровського районного суду від 12.06.2007 р. про задоволення позовної заяви КП "Орбіта-Транс-Сервіс" до громадянина Заголюка В.І. про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 18.12.2007 р., якою вказане рішення залишено без змін.

Однак, судом не враховано, що у відповідності до п. 17. Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 № З "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) , визнаючи угоду недійсною, суд, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Як свідчать матеріали справи, в рішенні Кіровського районного суду від 12.06.2007 р. відсутнє зобов'язання адресоване Заголюку В.І. як відповідачу по справі повернути колективному підприємству "Орбіта-Транс-Сервіс"оспорювані транспортні засоби.

Також необхідно відмітити, що судом не враховано той факт, що в рішенні Кіровського районного суду від 12.06.2007 р. відсутнє формулювання щодо переходу права власності на оспорювані автобуси від Заголюка В.І. до колективного підприємства "Орбіта-Транс-Сервіс"(далі КП "Орбіта-Транс-Сервіс").

Судом першої інстанції також не взято до уваги, що у відповідності до п.35 "Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388 (1388-98-п) , перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі зміни їх власника. Як свідчить лист від 17.07.2009 № 10/5423 оспорювані транспортні засоби зареєстровано на ім'я громадянина Заголюка В.І.

Отже, повернення транспортних засобів позивачу не відбулось, що фактично свідчить про наявність такої обставини, як відчуження майна на підставі недійсної угоди. Апелянт вказує, що Невідповідність висновків суду обставинам справи виявляється в тому, що суд вважає дії позивача правомірними, при тому, що позивачем порушено вимоги ст. 24 Закону України "Про режим іноземного інвестування"в частині несплати мита при відчуженні майна, ввезеного на митну територію України в якості іноземних інвестицій, раніше трьох років з часу його зарахування на баланс підприємства, а також вимоги п.15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.08.1996р. №937 (937-96-п) .

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань є безпідставним, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення такі зобов’язання були відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав. Зазначив, що узгодження податкових зобов’язань, за несвоєчасну сплату яких нараховано штрафні санкції, відбулося в момент оформлення вантажної митної декларації. Строк сплати за якою настав в день здійснення відчудження майна Заголюку В.І.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, у судовому засіданні просив залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Кіровоградською митницею була проведена позапланова перевірка стану дотримання КП "Орбіта-транс-сервіс" законодавства України з питань митної справи при ввезенні майна, як внеску іноземного інвестора для провадження спільної інвестиційної діяльності, за результатами якої складений акт від 01.02.07 № 0002/7/901000000/0303956845 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно даним акту перевірки, автобус "SKANIA", 1990 року випуску, шасі № YS4NC4X2B01816899, переданий в оренду фізичній особі Заголюку В.І. по договору оренди від 12.03.2004 на термін до 12.03.07, відчужений йому по договору купівлі-продажу від 17.12.04, дійсність якого та право власності останнього на автобус визнані рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.12.04.

Зазначаючи те, що КП "Орбіта-Транс-Сервіс" порушено вимоги ст. 24 закону України "Про режим іноземного інвестування" в частині несплати мита при відчуженні майна, ввезеного на митну територію України в якості іноземних інвестицій, раніше трьох років з часу його зарахування на баланс підприємства, а також вимоги п. 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення на Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціям, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 937 (937-96-п) , Кіровоградська митниця зробила висновок про виникнення податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита. Мито, що підлягає сплаті, донараховано у сумі 351 973 грн. 26 коп.

Акт перевірки став підставою для оформлення відповідачем податкового

повідомлення форми "Ш" від 16.02.2007 року № 3, в якому на підставі підп. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( далі Закон 2181) сума податкового зобов'язання за штрафними санкціями, нарахованими за прострочку сплати ввізного мита у сумі 351973,26 грн., визначена як 175986,63 грн.

Дослідивши зміст правових норм, на підставі яких винесено податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій, колегія суддів дійшла висновку, що названий акт індивідуальної дії не відповідає діючому законодавству, що підтверджується наступним.

Як зазначено вище, податкове зобов’язання по сплаті ввізного мита у сумі 351973,26грн. на підставі норм ст.ст. 18, 24 Закону "Про режим іноземного інвестування", п.15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого Постановою КМУ від 07.08.1996р.№ 937 (937-96-п) ( далі -Порядок), нараховано позивачу контролюючим органом на підставі акту перевірки від 01.02.2007р. та оформлено податковим повідомленням, що винесено митницею у лютому 2007 року.

Відповідно до абз.1 п5.1, п.5.2.1, абз.4 п.5.2.4ст.5 Закону 2181 Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як свідчать пояснення сторін, податкове повідомлення про визначення позивачу податкового зобов’язання із сплати ввізного мита у сумі 351973,26грн. оскаржується платником, що виключає підстави для визнання визначених у ньому сум узгодженим податковим зобов’язанням.

Таким чином, застосування штрафних санкцій за несплату податкового зобов’язання у сумі 351973,26 грн, є передчасним та не відповідає нормам ст..ст.5,17 Закону 2181.

Посилання митниці на ту обставину, що суму 351973,26 грн. платник узгодив самостійно шляхом подання вантажної митної декларації від 05.03.2004р. № 901000001/4/80, не приймається колегією суддів як таке,що суперечить обставинам справи, які свідчать, що розмір ввізного мита у названій ВМД був визначений платником у сумі 320456,32грн .

Що стосується суми 351973,26 грн.,то вона визначена саме митницею відповідно до діючого законодавства.

Так, відповідно до норм ч.4 ст. 24 Закону "Про режим іноземного інвестування"майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом у порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 18 цього Закону. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 18 цього Закону.

Ст.18 названого закону передбачено наступне. Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється, виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Отже, узгоджене податкове зобов’язання у розмірі, визначеному законодавством, могло виникнути у позивача лише на день здійснення відчуження майна.

Як свідчать матеріали справи, саме відсутність нарахування та сплати зобов’язання, передбаченого зазначеними вище Законом (93/96-ВР) та Положенням, стали підставою для прийняття податкового повідомлення на суму 351973,26грн._

Слід також зазначити, що наявність податкового зобов’язання, самостійно узгодженого платником, виключає право митного органу на вчинення дій, передбачених п.4.2.2 ст.4 Закону 2181.

На підставі викладеного, спірне податкове повідомлення слід визнати таким, що не відповідає чинному законодавству, та скасувати, у зв’язку з чим позов задовольнити.

Як свідчить зміст рішення суду першої інстанції, вказане рішення прийнято без аналізу та застосування названих норм матеріального права

В той же час колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції, прийняте на підставі того, що відчуження майна позивачем не відбулося, не можна визнати обґрунтованим без з’ясування обставин, щодо дій учасників угоди купівлі-продажу та фактичного перебування майна, на які посилається апелянт.

Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.202 КАС Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.

На підставі викладеного, апеляційну скаргу Кіровоградської митниці, м. Кіровоград задовольнити частково.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 23 червня 2009 року –скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Кіровоградської митниці форми "Ш"від 16.02.2007р. №3.