Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Кравця О.О. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника відповідача Назаренко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області про зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати витрати на виплату пенсій громадянам, -

У жовтні 2007 року Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області (надалі Фонд) про зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати на користь позивача витрати на виплату і доставку пенсій громадянам ОСОБА_2 за період з січня 2007 року по липень 2007 року у розмірі 1206 грн. 16 коп., ОСОБА_3 за період з січня 2007 року по серпень 2007 року у розмірі 1230 грн. 48 коп., ОСОБА_4 за період з березня 2007 року по серпень 2007 року у розмірі 1180 грн. 16 коп., а також ОСОБА_5 за період з січня 2007 року по серпень 2007 у розмірі 740 грн. 24 коп..

В обґрунтування заявлених вимог зазначалося, що між Управлінням ПФУ в м. Білгород-Дністровський Одеської області та Відділенням виконавчої дирекції Фонду з січня 2007 року по серпень 2007 року проводились звірки, за результатом яких Фондом не приймалися до заліку та відшкодування Управлінню ПФУ в м. Білгород-Дністровський Одеської області витрати по виплаченим сумам на ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до виникнення заборгованості відповідача перед позивачем.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області задоволено частково. Зобов’язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області суми сплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: 1042 грн. 29 коп. з лютого 2007 року по липень 2007 року ОСОБА_2, 1028 грн. 97 коп. за період з лютого по серпень 2007 року ОСОБА_3, 1180 грн. 16 коп. за період з березня по серпень 2007 року ОСОБА_4 та 647 грн. 71 коп. за період з лютого по серпень 2007 року ОСОБА_5. В решті вимог управлінню Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський Одеської області відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, начальник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги, що особи, на користь яких позивачем сплачено пенсії по інвалідності, не є застрахованими у Фонді соціального страхування, а тому у апелянта і не виникає обов’язку проводити виплату пенсій та проводити з Управлінням ПФУ звірки по сумах цих пенсій. Також судом не застосовано до спірних правовідносин ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якої Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Крім того, судом першої інстанції не враховано норми Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) , яким встановлено, що такі заліки проводяться на централізованому рівні за чітко визначеним механізмом. У зв’язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що Управлінням ПФУ в м. Білгород-Дністровський Одеської області, на виконання вимог ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: ОСОБА_2 - 1206 грн. 16 коп. з січня 2007 року по липень 2007 року (нещасний випадок з чоловіком ОСОБА_6 стався 24 жовтня 1986 року в м. Подольськ, Московської області, РСФСР); ОСОБА_3 –1230 грн. 48 коп. за період з січня по серпень 2007 року (нещасний випадок стався 26 квітня 1984 року Сургутський район, Тюменська область, РСФСР); ОСОБА_4 –1180 грн. 16 коп. за період з березня по серпень 2007 року (нещасний випадок стався 11 квітня 1983 року в м. Ненюнгри, Якутська АРСР); ОСОБА_5 –740 грн. 24 коп. за період з січня по серпень 2007 року (нещасний випадок з чоловіком ОСОБА_7 стався 24 жовтня 1986 року).

У січні 2007 року Фонд відшкодував на користь позивача виплату пенсій ОСОБА_5 у сумі 92 грн. 53 коп., ОСОБА_3 у сумі 201 грн. 51 коп., ОСОБА_2 у сумі 163 грн. 87 коп. та ОСОБА_4 –230 грн. 54 коп., що підтверджується Актом щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за січень 2007 року.

Підставами для виплати пенсій Управлінням ПФУ в м. Білгород-Дністровський Одеської області з’явилися акти про нещасні випадки на виробництві, протоколи та інші документи відносно громадян, перелічених у відповідних актах звірки особових справ пенсіонерів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною 4 ст. 26 названих Основ встановлено, що в разі коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно п. 2 ст. 7 "Прикінцеві положення" Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (2272-14) (набрав чинності з 1 квітня 2001 року) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"також передбачено: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону (1105-14) поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян –суб’єктів підприємницької діяльності.

На підставі ч. 2 ст. 2 названого Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов’язаних із виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов’язане з виконанням нею трудових обов’язків.

Відповідно до п. "а"ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення"громадянам України –переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно п. 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом (абзац третій).

Отже, за змістом наведеної норми обов’язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.

Як зазначено в абзаці сьомому того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, укладеної в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою (997_107) , несе держава, яка його надає. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) , не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлені ним правила розраховані на відсутність спору між сторонами.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Із врахуванням наведеного висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційну скаргу начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 19 липня 2010 року.