розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 у справі за її позовом до відкритого акціонерного товариства "Борекс"та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою, -

16.01.2009 ДПІ у Бородянському районі Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просила:

- стягнути в доход держави з ВАТ "Борекс"кошти в сумі 224964 грн., як вартість майна, отриманого за договором № 7 від 28.01.2008;

- стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 в доход держави кошти в сумі 224964 грн., одержані ним за договором № 7 від 28.01.2008.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем було проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Борекс"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.06.2008, валютного та іншого законодавства за цей же період відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок.

За результатами перевірки складено акт № 842/23-05764593 від 14.11.2008, в якому зазначено, що в 1 та 2 кварталах 2008 року в порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"ВАТ "Борекс"до складу валових витрат віднесено роботи по виготовленню рукавів високого тиску, виконані СПД ФО ОСОБА_2 на суму 224964 грн., в тому числі у І кварталі 2008 року –125424 грн., у II кварталі 2008 року –99540 грн., тоді як договір від 28.01.2008 року № 7, укладений між ВАТ "Борекс"та СПД-ФО ОСОБА_2 укладено з метою, яка не переслідувала за мету створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати податків та зборів, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що всупереч вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивач не довів правомірності заявлених позовних вимог та не надав суду належних доказів щодо наявності умислу у обох відповідачів на укладення спірного договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, тоді як відповідачі надали суду докази повного виконання сторонами договору № 7 від 28.01.2008 та податкових зобов'язань відповідно до діючого законодавства.

Доводи апелянта полягають у тому, що в договорі від 28.01.2008 № 7 порушенні пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат по вищезазначених роботах, що випливає з наступного:

- в договорі відсутні умови про сплату компенсації за використання переданого Замовником приміщення та обладнання, не зазначено хто сплачує вартість використаної електроенергії та здійснює амортизацію обладнання.

- в підтвердження виконання п. 4 вищевказаного договору підприємством до перевірки надано акт прийому-передачі від 28.01.2008 б/н, згідно якого ВАТ "Борекс"передає, а СПД-ФО ОСОБА_2 приймає: обрізний станок - 1 шт.; станок для розподілювання РВТ - 1 шт.; обжимний прес - 1 шт.; креслення РВТ.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що приміщення для виконання робіт Замовником не надавалось, а передане обладнання не містить номеру чи коду, що могло б його ідентифікувати.

До того ж, згідно наданих до перевірки копій документів встановлено, що ВАТ "Борекс" передавав СПД ОСОБА_2 для виготовлення рукавів високого тиску сировину на давальницьких умовах, але накладні оформлені з порушенням, без зазначення ціни та вартості переданих матеріалів та відображення даних операцій в складському обліку.

Більш того, під час проведення перевірки встановлено, що СПД-ФО ОСОБА_2 уклав трудовий договір від 18.01.2008 № 10550800016 з фізичною особою ОСОБА_3 про виконання обов'язків слюсара-збиральника.

Виходячи з вищевикладеного, апелянт вважає, що встановлюючи договірні відносини відповідачі мали на меті ухилення від оподаткування шляхом умисного заниження об'єкту оподаткування, а саме: зменшення прибутку внаслідок безпідставного завищення валових витрат за договором.

При цьому, апелянт вважає, що договір між відповідачаи було укладено з метою, яка не переслідувала за мету створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки відповідно до ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни. Несплата податків тягне за собою спричинення шкоди економічним інтересам держави та суспільства.

Крім того апелянт зазначає, що відповідно до п. 4 ст. 180 ГК України істотною умовою господарського договору є визначення кількості продукції (робіт, послуг), а також вимоги щодо їх якості.

В свою чергу, згідно п. 3.2 договору від 28.01.2008 № 7 кількісні характеристики предмету замовлення визначаються згідно заявки замовника, однак під час перевірки дана заявка перевіряючому не надана.

Пунктом 3.3 договору від 28.01.2008 № 7 визначено, що якість предмету замовлення повинна відповідати всім вимогам замовника, проте вимоги щодо якості предмета договором чи будь якими іншими документами не передбачено.

Крім того, договір укладений між ВАТ "Борекс"та СПД-ФО ОСОБА_2 не містить істотної умови договору –"форс-мажор".

Враховуючи вищевикладене, апелянт звертає увагу на те, що відповідачами під час укладення договору № 7 від 28.01.2008 не дотримано вимог п. 4 ст. 180 ГК України в частині вимог щодо якісних та кількісних характеристик предмету договору.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В договорі № 7 від 28.01.2008 предмет договору обумовлений п. 1 та п. 2, ціна договору –пп. 5.1 п. 5, строк дії договору п. 11.

Відповідно до ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству України.

Згідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним.

Договір № 7 від 28.01.2008 укладений між ВАТ "Борекс"та СПД - фізичною особою ОСОБА_2 з метою виготовлення рукавів високого тиску для екскаваторів. Виготовлення рукавів високого тиску СПД-ФО ОСОБА_2, економічно вигідно для підприємства, так як вони на 10,4% дешевше ніж були б при виготовленні на ВАТ "Борекс", в якого великі накладні витрати.

Основні засоби (обладнання) передавались по акту приймання-передачі від 28.01.2008, матеріали –згідно накладних, приміщення – згідно п.4.4. договору.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Тому витрати на придбання рукавів високого тиску у СПД-ФО ОСОБА_2 були віднесені до валових витрат відповідно до діючого законодавства України.

Згідно пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат належать будь-які витрати, підтверджені первинними документами. Всі витрати по договору № 7 від 21.01.2008 підтверджуються накладними та актами виконаних робіт.

Не відповідає дійсності й твердження апелянта про те, що обладнання, яке передавалось для проведення робіт СПД-фізичній особі ОСОБА_2, не можливо ідентифікувати, так як не містять номеру і коду, оскільки всі три верстати: обрізний верстат, верстат для розділювання рукавів високого тиску, обжимний прес мають інвентарні номери та значаться в відомості обліку основних засобів цеху № 13 ВАТ "Борекс".

Що стосується накладних, які на думку позивача оформленні ніби то із порушенням (без зазначення ціни та вартості переданих матеріалів), то предметом договору № 7 від 28.01.2008 є виготовлення рукавів високого тиску із матеріалів Замовника тобто на давальницькій сировині. Факт виконання сторонами оспорюваного договору № 7 від 28.01.2008 підтверджується підписаними між відповідачами актами виконаних робіт (копії актів виконаних робіт наявні у матеріалах справи), в яких сторони визначали ціну та суму. В актах виконаних робіт вказано також щодо якості продукції: "Сторони за виготовлення РВТ претензій одна до одної не мають".

Рукава високого тиску оприбутковувались на складі по ціні їх виготовлення 12 грн. за 1 шт., з зазначенням кількості та найменування, а всі затрати на їх виготовлення в бухгалтерському обліку відображались по рахунку № 202 "купівельні напівфабрикати та комплектуючі".

Згідно договору № 7 від 21.01.2008 СПД - фізичною особою ОСОБА_2 було виготовлено 18747 рукавів високого тиску на суму 224964 грн. Ця сума підтверджується накладними, приходними, складськими ордерами та актами виконаних робіт. Оплата за виготовлення рукавів високого тиску проводилась по безготівковому рахунку, згідно виписаних рахунків на виконання робіт СПД - фізичною особою ОСОБА_2

Позивачем не надано доказів щодо невиконання відповідачами ВАТ "Борекс"та СПД - фізичною особою ОСОБА_2 податкових зобов'язань за оспорюваним договором № 7 від 21.01.2008.

Відповідно до ч. 4 ст. 180 ГК України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно п. 3.2 договору № 7 від 28.01.2008 кількість та номенклатура РВТ виготовлялись згідно заявки замовника.

В п. 3.3 договору № 7 від 28.01.2008 вказано, що якість предмету замовлення повинна відповідати всім вимогам замовника. Дотримання вимог замовника здійснювались при передачі РВТ та затверджувались актом виконаних робіт де вказано, що сторони за виготовлення РВТ претензій одна до одної не мають.

"Форс-мажор"не є істотною умовою договору, а тому цей пункт в договорі не є обов’язковим.

Отже, вищевказаний договір був укладений з дотриманням істотних умов договору, що встановлені ст. 180 господарського кодексу України.

При виконанні договору СПД - фізичною особою ОСОБА_2 використано найману працю, що підтверджується трудовим договором СПД - фізичною особою з фізичною особою ОСОБА_3 від 18.01.2008 № 10550800016. На підтвердження цьому, вказаний договір зареєстровано 18.01.2008 в Бородянському районному центрі зайнятості.

Виконуючі договорні зобов'язання перед ВАТ "Борекс", СПД-ФО ОСОБА_2 отримав прибутку за перший квартал 2008 року –80000 грн., за перше півріччя 2008 року –196 316,00 грн., про що свідчать його звіти перед позивачем за перший та другий квартал 2008 року.

СПД-ФО ОСОБА_2 сплачував єдиний податок суб'єкта підприємницької діяльності та найманого працівника за вказаний період до бюджету своєчасно та в повному обсязі по найвищій ставці оподаткування в розмірі 300 грн. в місяць, податки нараховані на заробітну плату найманого працівника сплачувались своєчасно та в повному обсязі.

Тому, твердження позивача про те, що укладаючи вищевказаний договір у сторін була наявна мета, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та яка завідома не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства не відповідає дійсності.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що СПД-ФО ОСОБА_2 порушив вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.1 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки в своїй діяльності суб'єкти підприємницької діяльності –фізичні особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування керується Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 № 727/98 (727/98) .

В свою чергу, згідно Указу Президента України доходом підприємця є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок за здійснення операцій продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

За перевіряємий період СПД-ФО ОСОБА_2 отримав виручку 196316,00 грн., про що свідчать виписки банку та ця сума відображена в звіті суб'єкта малого підприємництва СПД-ФО ОСОБА_2 перед позивачем за перший та другий квартал 2008 року.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на доводи відповідачів, які не спростовуються позивачем, що за перевіряємий період інспектори ДПІ обстежували приміщення та обладнання, на якому виготовляються РВТ й упевнились в тому, що дійсно приміщення й обладнання (станки) надані в аренду і РВТ виготовляються СПД-ФО ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянт не обґрунтував правомірність вимог апеляційної скарги та не спростував правомірності висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області –залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2009 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.