розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ОСОБА_3 звернулась з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду та просить визнати нечинним податкове повідомлення №0001161700/0 від 22.04.2009 року винесене Овруцькою МДПІ про нарахування їй зобов’язання з податку з доходів найманого працівника в розмірі 4279 грн. 58 коп.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року позов задоволено: податкове повідомлення №0001161700/0 від 22.04.2009 року винесене Овруцькою міжрайонною державною податковою інспекцією про нарахування ОСОБА_3 зобов’язання з податку доходів найманого працівника в розмірі 4279 грн. 58 коп. визнано нечинним.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Овруцькою МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року –без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі поданої ОСОБА_3 до податкового органу податкової декларації про отримані нею доходи за 2008 рік в розмірі 28530 грн. 50 коп., податковим органом було направлено останній податкове повідомлення №0001161700/0 від 22.04.2009 року про сплату відповідно до ст.ст. 4, 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податку з найманого працівника в розмірі 4279 грн. 58 коп.

Позивачка отримала у 2008 році кошти передбачені ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2000-2007 роки за рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2008 року та Овруцького районного суду від 16.10.2008 року в розмірі 28530 грн. 50 коп.

Відповідно до рішень судів зазначено, що дані виплати є складовою структури заробітної плати.

Зазначені кошти, отримані відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) не є винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність нарахування позивачу зобов’язання з податку з доходів найманого працівника, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету.

Дані кошти відповідно до Закону України "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" від 10.02.2000 року (1445-14) , фінансуються за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Фонд утворюється у складі державного бюджету України, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету, а розпорядником коштів є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року №987 (987-2000-п) , відшкодування витрат пов’язаних з проведенням доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2000 року №223 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів" (223-2000-п) (чинної на час виникнення правовідносин) проводилось через територіальні органи Державного казначейства підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють обов’язкові заходи в зазначених зонах у межах Комплексної програми обов’язкових робіт відчуження, затвердженої МНС України за рахунок коштів Фонду, передбачених на виплату компенсацій та надання пільг, на підставі поданих ними розрахунків, погоджених з Адміністрацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2005 року №936 "Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (936-2005-п) , якою скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 року №987 (987-2000-п) , встановлено новий порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади.

Оскільки кошти отримані позивачкою не є винагородою саме за свою працю, а є по суті виплатою, гарантованою державою на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, відповідно вони не є об’єктом оподаткування передбаченого Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу податку з доходів найманого працівника та винесення податкового повідомлення №0001161700/0 від 22.04.2009 року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Овруцької міжрайонної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.


Судді: