16 грудня 2008 р. Відкрите акціонерне товариство "Новомиргородський елеватор"(далі ВАТ "Новомиргородський елеватор", позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 19.01.2009р., просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Н овомиргородського відділення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Новомиргород, Кіровоградської області (далі МДПІ, відповідач ), а саме:

- податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109 275,00 грн. основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних санкцій (всього 157 432.50 грн.);

- податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 від 21.11.2008 р., яким позивачу і визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 211 640,00 грн. основного платежу та 105 820,00 грн. штрафних санкцій (всього 317 / 460,00 грн.). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству.

Податковий кредит сформовано позивачем відповідно до норм Закону "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі Закон "Про ПДВ"), на підставі наявних податкових накладних контрагентів.

Порушення законодавства, допущені контрагентами, не можуть бути підставою для визнання неналежними показників податкової звітності позивача.

Позивач також зазначив, що порушення вимог щодо складання акту приймання - передачі виконаних ЗАТ "Рам бурс - Елеватор"та ПП ОСОБА_1 робіт, які вказані відповідачем в акті перевірки, з боку позивача не допущено, а тому позивачем правомірно віднесено витрати на придбання названих послуг до валових витрат.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 р. позовні вимоги задоволено частково.

Визнано нечинними:

- податкове повідомлення-рішення № 0000722310/0 від 21.11.2008р., - у повному обсязі;

- податкове повідомлення - рішення № 0000712310/0 від 21.11.2008р. - в частині 91775,00 грн. основного платежу та 42907,50грн. штрафних фінансових санкцій. У задоволенні решти позовних вимог-відмовлено. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств, обґрунтовано тим, що валові витрати позивача за операціями з ЗАТ "Рамбус-Елеватор"(консультаційні послуги)та ФОП ОСОБА_1(консультаційні послуги) підтверджені належним чином. Податковий орган, на думку суду, не довів відсутність зв'язку названих валових витрат з господарською діяльністю позивача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, які стосуються податку на додану вартість, суд зазначив, що виключення із складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, сплачених за операціями ЗАТ "Рамбус - Елеватор"(консультаційні послуги) та ФОП ОСОБА_1 (консультаційні послуги), з тих підстав, що витрати за названими операціями не відносяться до складу валових, є необґрунтованим, виходячи з зазначеного стосовно податку на прибуток .

Суд також зазначив, що недоліки податкової накладної контрагента позивача -ТОВ "Армасстус"не можуть бути підставою для зменшення податкового кредиту позивача, оскільки право ТОВ "Армасстус"на видачу податкових накладних та товарність операцій з цією особою доведені належним чином. З огляду на товарність операцій з ПСП "Тишківка"та ФОП ОСОБА_2 суд також дійшов висновку, що позивач правомірно включив до податкового кредиту ПДВ, сплачене цим особам. Суд зазначив, що ПСП Тишківка та ФОП ОСОБА_2 на момент виписки податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення описаних вище господарських операцій, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону у України "Про податок на додану вартість" мали право на складання податкових накладних.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність судового рішення обставинам справи, просить скасувати судове рішення в частині задоволених позовних вимог, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Податкова зазначила, що за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р. в бухгалтерському та податковому обліку ВАТ "Новомиргородський елеватор" відображав інформаційні послуги, отримані від ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" (згідно актів здачі - приймання послуг та податкових накладних відповідно до договору № 01/07/04 НМ від 01.07.2004р. на суму 367100,00грн., ПДВ 73420,00 грн. Відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони, договору про надання послуг до іншої.

В актах виконаних робіт та податкових накладних від ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" не визначено конкретний перелік наданих послуг, тематику і наданих консультацій, місце та спосіб надання послуг.

Виходячи з інформаціі, наявної у наданих до перевірки документах, а саме актах виконаних робіт та податкових накладних, неможливо визначити відносно яких саме господарських операцій надавалися консультаційні послуги та, відповідно, належність наданих послуг до господарської діяльності платника податку.

Крім того, дана угода є недійсною, оскільки суперечить інтересам держави та суспільства: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У даному випадку, як вважає податкова, реальних послуг, пов'язаних із господарською діяльністю, позивач не отримував.

На думку апелянта, сума ПДВ за операціями з ТОВ "Армасстус"не підлягала включенню до податкового кредиту позивача, оскільки у податкових накладних названого товариства було невірно зазначено номер платника ПДВ.

Відповідач зазначає, що у серпні 2007 року, жовтні 2007 року, листопаді 2007 року ВАТ "Новомиргородський елеватор" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПСП "Тишківка та ФОП ОСОБА_2 Оскільки у серпні 2007р, жовтні 2007 року ПСП "Тишківка" та листопаді 2007 року ФОП ОСОБА_2 не було нараховано та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання по податку на додану вартість по операціях з поставки товарів та виконаних робіт для ВАТ "Новомиргородський елеватор", позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з названими особами.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції –без змін.

Позивач вказує, що у справі наявні докази, які підтверджують факт реальності господарських операцій між ТОВ "Армасстус"та ВАТ "Новомиргородський елеватор", на підставі яких було виписано податкові накладні № 25/10 від 25.10.2007 р. на суму 103190,87 грн. в т.ч. ПДВ 17198,48 грн., № 25/10/1 від 25.10.2007 р. на суму 1324,85 грн. в т.ч. ПДВ 220,81 грн., № 26/10 від 26.10.2007 р. на суму 122650,44 грн. в т.ч. ПДВ 20441,74 грн., № 26/10/а від 26.10.2007 р. на суму 474999,24 грн. в т.ч. ПДВ 79166,54 грн. (надалі - податкові накладні, виписані ТОВ "Армасстус"). Так, судом було досліджено та оцінено наступні докази, які доводять існування таких обставин, в т.ч. і правомірність виписання вказаних податкових накладних ТОВ "Армастусс":

1) договір купівлі-продажу № 288А від 25.10.07 (а.с. 48-49, Т.З), видаткові накладні № 25/10 від 25.10.07 та № 25/10/1 від 25.10.07 (а.с. 68, Т.2), платіжні доручення від 26.10.07. № 1003 та № 1004 (а.с. 37, 38, Т. 3);

2) договір купівлі-продажу № 291А від 26.10.07 (а.с. 46-47, Т.З), видаткова накладна № 26/10 від 26.10.07 (а.с. 81. Т.З), платіжні доручення від 26.10.07 №№1000, 1001,1002 (а.с. 34-36, Т.З);

3)договір купівлі-продажу № 292А від 26.10.07 (а.с. 83, Т.З), видаткова накладна № 26/10/01 від 26.10.07 (а.с. 84, Т.З.), платіжні доручення від 26.10.2007 року № 874, 992, 993, 994, 995, 996, 997, 998, 999 (а.с.26-33, 39, Т.З). Судом було також встановлено, що відповідно до свідоцтва № 100028670 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії БН № 089121, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 80, Т.1) ТОВ "Армасстус"зареєстроване платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер 349925814032. При цьому, суд зазначає, що номер свідоцтва платника ПДВ повністю співпадає з номером, вказаним в податкових накладних, виписаних ТОВ "Армасстус", а тому зі змісту останніх вбачається, що при написанні індивідуального податкового номеру ТОВ "Армасстус"допущено помилку, а саме —вказано 349825814032, замість 349925814032, оскільки всі інші реквізити за якими можна ідентифікувати особу (зокрема код ЄДРПОУ, назва, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, індивідуальний податковий №) співпадають та підтверджують факт реєстрації такої особи, що видала податкові накладні, як платника податку на додану вартість.

Як вказує позивач, відповідачем надано письмове пояснення (а.с.223 Т.2), відповідно до змісту якого, Маловисківською МДПІ повідомлено суд про той факт, що на момент виписки податкових накладних ТОВ "Армасстус"було зареєстроване платником податку на додану вартість, що спростовує висновки акту перевірки.

Позивач зазначає, що наявні у справі матеріали належним чином підтверджують факт понесення позивачем валових витрат по операціям з ЗАТ "Рамбус - Елеватор"та їх зв'язок із господарською діяльністю позивача.

Твердження Відповідача про те, що укладений між ВАТ "Новомиргородський елеватор"та ЗАТ "Рамбурс - Елеватор"договір № 01/07/04-НМ від 01.07.04 є недійсним, не відповідає фактичним обставинам справи, адже Маловисківська МДШ всупереч вимогам ст. 71 КАС України, не надала суду, як доказ, судове рішення, яким визнано недійсним вказаний договір. Як вказує позивач, в судовому засіданні встановлено, що ПСП "Тишківка"та ФОП ОСОБА_2 на момент виписки податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були особами, не обмеженими будь - яким чином щодо здійснення господарських операцій, зазначених в останніх, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР мали право на складання податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит.

З огляду на вище наведені обставини, суд цілком обґрунтовано та законно дійшов до висновку, що обставини, вказані відповідачем як підстава для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення - рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Інші статті цього Закону (168/97-ВР) , так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства контрагентом платника податку в тому числі й щодо сплати: такого податку, що узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі № К-9921/07 від 02.10.2008 року.

Більш того, покупець не може нести відповідальність за несплату податків своїми постачальниками. Якщо ПСП Тишківка та ОСОБА_2 не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких осіб. Представник Маловисківської МДПІ до суду не прибув. Від податкового органу надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З 25 вересня 2008 року по 05 листопада 2008 року Новомиргородським відділенням Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Новомиргородський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за наслідками якої складено акт №16/1710/2400/00954685 від 12.11.2008 р. (а.с.11-56, Т.1).

У висновках акту вказано, що підприємством не дотримано вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109 275,00 грн.

Також в акті зазначено про порушення ВАТ "Новомиргородський елеватор" п. п. 7.2.4 п. 7.2 та п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 211 640,00 грн.

На підставі вказаного акту начальником Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ Машковським Г.П. винесено податкове повідомлення-рішення №0000722310/0 від 21.11.2008 р. (а.с.10, Т.1), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 211 640,00 грн. основного платежу та 105 820,00 грн. штрафних санкцій (всього 317 460,00 грн.), та податкове повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. (а.с.9, Т.1) яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 109 275,00 грн. основного платежу та 48 157,50 грн. штрафних санкцій (всього 157 432,50 грн.).

Дослідивши законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток, колегія суддів встановила, що відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000722310/0 від 21.11.2008 р., наданого представником відповідача, складовими основного платежу з податку на прибуток є податкове зобов'язання, визначене позивачу відповідачем за господарськими операціями з ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" (91 775,00 грн.) та ФОП ОСОБА_1_ (17 500,00 грн.) (а.с.2, Т.3).

Так, під час перевірки та судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2004 року між ЗАТ "Рамбурс_Елеватор" (виконавцем) та ВАТ "Новомиргородський елеватор" (замовником) було укладено договір №01/07/04-НМ (а.с.86-90, Т.1), відповідно до змісту якого виконавець взяв на себе зобов'язання надати визначений договором комплекс консультаційних послуг, а замовник повинен був оплатити вартість наданих послуг.

09 січня 2008 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання консультаційних послуг (а.с.84, Т.1), за умовами якого виконавець зобов'язується надати консультаційні послуги у формі семінару на тему "Податкові та бухгалтерські зміни 2008 року", а замовник зобов'язується оплатити вартість наданих послуг.

При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем завищено валові витрати за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року в сумі 437 100,00 грн., так як, на думку відповідача, до бухгалтерського та податкового обліку ВАТ "Новомиргородський елеватор" безпідставно включена вартість інформаційних послуг ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" на загальну суму 367 100,00 грн., ПДВ 73 420,00 грн. та інформаційно-консультаційних послуг по проведенню семінару від ФОП ОСОБА_1

На думку колегії суддів, з висновками податкового органу слід погодитись, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, в обґрунтування взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1, позивач надав суду копію договору від 09 січня 2008 року про надання консультаційних послуг (а.с.84, Т.1) у формі семінару на тему "Податкові та бухгалтерські зміни 2008 року", копію акту приймання-передачі послуг від 15.02.2008 р. (а.с.85, Т.1).

Зі змісту договору від 09.01.2008 року вбачається, що дату та місце проведення семінару сторони не узгодили.

Відповідно до змісту письмового повідомлення, направленого ФОП ОСОБА_1 на адресу позивача 13.02.2008 року, запропоновано проведення семінару на 15.02.2008 року.

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що семінар було проведено за місцезнаходженням ВАТ "Новомиргородський елеватор" (м.Новомиргород, Кіровоградської області, вул.Залізнична, 45) 15 лютого 2008 року з 9-00 до 17-00, що узгоджується змістом звіту від 15.2008 року (а.с.6 Т.3).

Представники позивача пояснили, що первинні документи про здійснення господарської операції між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ФОП ОСОБА_1, а саме - акт приймання-передачі виконаних робіт та звіт про надані консультаційні послуги, було складено безпосередньо після її здійснення.

Зі змісту акту від 15.02.2008 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.85 Т.1) вбачається, що він складений в місті Києві, зі змісту звіту від 15.02.2008 року вбачається, що він складений в місті Новомиргороді.

Враховуючи зміст звіту про надані послуги від 15.02.2008 року щодо часу проведення семінару, а також пояснення представників позивача, надані в судовому засіданні щодо проведення його особисто ОСОБА_1, з огляду на позицію позивача щодо складення акту приймання-передачі того ж дня після проведення семінару, колегія суддів вважає неможливим складення первинних документів одними і тими ж сторонами, в один і той же час в різних містах України, віддаленість одне від одного яких вираховується в сотнях кілометрів, що унеможливлює встановлення дійсного місця складання таких документів та реальність самої господарської операції. Отже висновки суду першої інстанції та доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг за договором від 09 січня 2008 року, укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_1, є обґрунтованими, а позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000712310/0 від 21.11.2008 р. в частині 17 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

При дослідженні в судовому засіданні договору №01/07/04-НМ від 01.07.2004 року, укладеного позивачем з ЗАТ "Рамбурс-Елеватор", встановлено, що його предметом є консультування головного бухгалтера, технічного директора, виконавчого директора, інспектора з якості, старшого менеджера по охороні, програмувальника та юриста Відкритого акціонерного товариства "Новомиргородський елеватор" з питань, що випливають з їх функціональних обов'язків, та стосуються їх роботи щодо здійснення ВАТ "Новомиргородський елеватор" статутної господарської діяльності.

Вартість таких послуг узгоджена сторонами договору в додатку № 1 до нього та розрахована за годину таких консультацій (а.с.89 Т.1).

01 липня 2005 року між ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" та ВАТ "Новомиргородський елеватор" укладено додаткову угоду № 1 до договору №01/07/04-НМ від 01.07.2004 року, відповідно до змісту якої сторони узгодили надання консультацій додатково начальнику транспортного відділу з ефективного та раціонального використання транспорту підприємства та погодили збільшення оплати для всіх видів консультацій (а.с.90 Т.1).

Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування отримання послуг та їх зв’язку з господарською діяльністю позивача до перевірки було подано щомісячні акти здачі –прийняття послуг за договором від 01.07.04 р. № 01/07/04-НМ за період з січня 2007 року по червень 2008 року включно (а.с. 91 -108 т.1) та податкові накладні за вказаний період (а.с. 207 –224, т.1).

Однак, в названих актах та податкових накладних не визначено конкретний перелік наданих послуг, тематику наданих консультацій, місце та спосіб надання послуг.

Виходячи з інформації, наявної у наданих до перевірки документах, а саме актах виконаних робіт та податкових накладних, неможливо визначити відносно яких питань надавалися консультації та, відповідно, належність наданих послуг до господарської діяльності платника податку.

Відповідно до діючого законодавства саме на платника податків покладається обов’язок щодо складання документів первинного бухгалтерського обліку, які згідно ст.. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) повинні містити не тільки назву операції щодо якої складено документ, але й її зміст.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками перевіряючих стосовно того, що позивач під час перевірки не надав документів первинного бухгалтерського обліку, які б належним чином свідчили про зв’язок сум, сплачених позивачем ЗАТ "Рамбус –Елеватор", з господарською діяльністю ВАТ "Ново миргородський елеватор".

Відповідно до п.1.32 ст.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат суб’єкта господарювання можуть бути віднесені лише витрати, пов’язані із господарською діяльністю платника податків. Отже, податковий орган правомірно виключив із складу валових витрат позивача суму 367100 грн. 00 коп. (ПДВ 73420,00 грн.) за операціями з ЗАТ "Рамбус –Елеватор".

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення –рішення № 0000712310/0 від 21.11.08 р.

Часткове скасування судом першої інстанції названого рішення, на думку колегії суддів, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовно податкового повідомлення –рішення № 0000722310/0 від 21.11.2008 року колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до розрахунку основного платежу та штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням №0000722310/0 від 21.11.2008 р., наданого представником відповідача, складовими основного платежу з податку на додану вартість є податкове зобов'язання, визначене позивачу відповідачем за господарськими операціями з ЗАТ "Рамбурс-Елеватор" (73 420,00 грн.), ТОВ "Армасстус" (117 028,00 грн.), ПСП "Тишківка" (18 811,00 грн.) та ФОП ОСОБА_2 (3 330,00 грн.) (а.с.3,4 Т.3).

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", у редакції, що діяла під час перевіряємого періоду, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Оскільки під час судового розгляду колегія суддів дійшла висновку, що позивач не мав права включати до складу валових витрат суми за операціями з ЗАТ "Рамбус –Елеватор" та ФОП ОСОБА_1, слід дійти висновку, що суми податку на додану вартість, нараховані платником податку за цими операціями, не підлягають включенню до податкового кредиту з ПДВ.

Щодо податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ "Армасстус" слід зазначити наступне.

25 жовтня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ТОВ "Армасстус" було укладено договір купівлі-продажу №288А (а.с.48-49, Т.3), за умовами якого ТОВ "Армасстус" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 41,359 т ріпаку врожаю 2007 року по ціні 2 495,00 грн. за тону на загальну суму 103 190,87 грн., а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинен був прийняти та оплатити даний товар.

25 жовтня 2007 року позивач отримав від ТОВ "Армасстус" 41,89 т ріпаку, що підтверджується видатковими накладними № 25/10 та № 25/10/01 від 25.10.2007 року (а.с.68 Т.2).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Армасстус" було виписано податкові накладні № 25/10 від 25.10.2007 року та 25/10/1 від 25.10.2007 року (а.с.66 Т.1) на суму отриманого товару відповідно 103 190,87 грн., в т.ч. ПДВ - 17 198,48 грн. та 1324,85 грн., в т.ч. ПДВ - 229,81 грн. (а.с.225 Т.1)

Відповідно до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 1003 та 1004, позивач здійснив розрахунок з ТОВ "Армасстус" у встановленому порядку (а.с.37, 38 Т.3), а також здійснив взаєморозрахунок в сумі 1324,37 грн. (а.с.101-103 Т.3), що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

26 жовтня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ТОВ "Армасстус" було укладено договір купівлі-продажу №291А (а.с.46-47, Т.3), за умовами якого ТОВ "Армасстус" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 110,00 т кукурудзи врожаю 2007 року по ціні 1 115,00 грн. за тону на загальну суму 122 650,44 грн., а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти та оплатити даний товар.

26 жовтня 2007 року позивач отримав від ТОВ "Армасстус" 110,00 т кукурудзи, що підтверджується видатковою накладною № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.81 Т.3).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Армасстус" було виписано податкову накладну № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3) на суму отриманого товару 122 650,44 грн., в т.ч. ПДВ - 20 441,74 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 1000, 1001, 1002 позивач здійснив розрахунок з ТОВ "Армасстус" у встановленому порядку (а.с.34-36 Т.3).

26 жовтня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ТОВ "Армасстус" було укладено договір купівлі-продажу №292А (а.с.83, Т.3), за умовами якого ТОВ "Армасстус" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 190,00 т соняшника врожаю 2007 року по ціні 2 500,00 грн. за тону на загальну суму 474 999,24 грн., а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти та оплатити даний товар протягом 3-х днів в розмірі 100% вартості поставленого товару.

26 жовтня 2007 року позивач отримав від ТОВ "Армасстус" 190,00 т насіння соняшнику, що підтверджується видатковою накладною № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.84 Т.3).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Армасстус" було виписано податкову накладну № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85 Т.3) на суму отриманого товару 474 999,24 грн., в т.ч. ПДВ - 79 166,54 грн.

Відповідно до платіжних доручень від 26.10.2007 року № 874, 992, 993, 994, 995, 996, 997, 998, 999 (а.с.26-33, 39 Т.3), та шляхом взаємозаліку (а.с.101-103 Т.3) позивач здійснив розрахунок з ТОВ "Армасстус" у встановленому порядку.

Факт реальності господарських операцій підтверджується також товарно-транспортними накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару ТОВ "Армасстус" позивачеві (а.с.70-85, Т.2).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) . Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, що узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові №08-158 від 09.09.2008 року. Відповідач вказує, що згідно бази даних податкового органу та відповіді ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №8951/23-412 від 22.10.2008 р. (а.с.221, Т.2) підприємство ТОВ "Армасстус" з індивідуальним податковим номером 349825814032, який вказано в податкових накладних № 25/10 від 25.10.2007 року (а.с.79 Т.3), 25/10/1 від 25.10.2007 року (а.с.66 Т.1), № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3), № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85 Т.3) не зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому ВАТ "Новомиргородський елеватор" не мало права відносити суму податку на додану вартість за операціями з ТОВ "Армасстус" до складу податкового кредиту за жовтень 2007 року у розмірі 117 028,00 грн.

Судом встановлено, що у вищевказаних податкових накладних вказаний індивідуальний податковий номер ТОВ "Армасстус" - 349825814032, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 100028670.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Армасстус" НБ №089121, відповідно до змісту якого вбачається, що дане підприємство зареєстроване платником ПДВ. Номер свідоцтва платника ПДВ повністю співпадає з номером, вказаним в податкових накладних.

Окрім того, відповідно до довідки №NIC-22/1156 від 05.12.2008 р. виданої Першим Українським Міжнародним Банком (а.с.235, Т.1) ТОВ "Армасстус", код ЄДРПОУ 34992588 відповідно до платіжного доручення №27 від 07.11 .2007 р. було сплачено податок на додану вартість за жовтень 2007 р. в сумі 401,00 грн.

Зі змісту податкових накладних № 25/10 від 25.10.2007 року (а.с.79 Т.3), 25/10/1 від 25.10.2007 року (а.с.66 Т.1), № 26/10 від 26.10.2007 року (а.с.82 Т.3), № 26/10/01 від 26.10.2007 року (а.с.85 Т.3), вбачається те, що при написанні індивідуального податкового номеру ТОВ "Армасстус" допущено помилку, а саме - вказано 349 8 25814032, замість 349 9 25814032.

Суд погоджується із позицією позивача щодо того, що вказаний недолік у податковій накладній не робить останню недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції та сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, недотримання позивачем порядку, встановленого пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту, оскільки всі необхідні умови щодо формування останнього, позивачем відповідно вимог вказаного закону, як встановлено у ході розгляду справи, виконано належним чином.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач безпідставно виключив із складу податкового кредиту позивача суми, включені за операціями з ПСП "Тишківка" та ФОП ОСОБА_2

Висновки колегії суддів ґрунтуються на наступному.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, 31 серпня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ПСП "Тишківка" було укладено договір купівлі-продажу №107 к.п.е. (а.с.104, Т.3), за умовами якого ПСП "Тишківка" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 18,380 т пшениці врожаю 2007 року по ціні 940,00 грн. за тону, а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти його та оплатити.

31 серпня 2007 року позивач отримав від ПСП "Тишківка" 18,380 т пшениці, що підтверджується видатковою накладною № 47 від 31.08.2007 року (а.с.105 Т.3).

Приватним сільськогосподарським підприємством "Тишківка" було виписано податкову накладну № 47 від 31.08.2007 року (а.с.106 Т.3) на суму отриманого товару 17 277,13 грн., в т.ч. ПДВ - 2 879,52 грн.

31 серпня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ПСП "Тишківка" було укладено договір купівлі-продажу №108 к.п.е. (а.с.107, Т.3), за умовами якого ПСП "Тишківка" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 63,720 т пшениці 6-го класу врожаю 2007 року по ціні 940,00 грн. за тону, а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня 2007 року позивач отримав від ПСП "Тишківка" пшеницю, що підтверджується видатковою накладною № 46 від 31.08.2007 року (а.с.108 Т.3).

Приватним сільськогосподарським підприємством "Тишківка" було виписано податкову накладну № 46 від 31.08.2007 року (а.с.106 Т.3) на суму отриманого товару 59 896,55 грн., в т.ч. ПДВ - 9 982,76 грн.

31 серпня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ПСП "Тишківка" було укладено договір купівлі-продажу №109 к.п.е. (а.с.110, Т.3), за умовами якого ПСП "Тишківка" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 23,605 т ячменю 3-го класу врожаю 2007 року по ціні 1138,00 грн. за тону, а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня 2007 року позивач отримав від ПСП "Тишківка" ячмінь в кількості 26,38, що підтверджується видатковими накладними № 44 та 45 від 31.08.2007 року (а.с.111, 121 Т.3).

Приватним сільськогосподарським підприємством "Тишківка" було виписано податкові накладні № 44 та 45 від 31.08.2007 року (а.с.112, 122 Т.3) на суму отриманого товару 30 054,10 грн., в т.ч. ПДВ - 5 009,02 грн.

16 жовтня 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та ПСП "Тишківка" було укладено договір купівлі-продажу №268 к.п.е. (а.с.117, Т.3), за умовами якого ПСП "Тишківка" взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 2,056 т насіння соняшнику врожаю 2007 року по ціні 2550,00 грн. за тону, а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинне було прийняти та оплатити даний товар.

31 серпня 2007 року позивач отримав від ПСП "Тишківка" насіння соняшнику в кількості 2,21 т, що підтверджується видатковими накладними № 27 та 28 від 16.10.2007 року (а.с.118, 123 Т.3).

Приватним сільськогосподарським підприємством "Тишківка" було виписано податкові накладні № 16/10/1 та 16/10/2 від 16.10.2007 року (а.с.119, 123 Т.3) на суму отриманого товару 5 635,50 грн., в т.ч. ПДВ - 939,25 грн.

Факт реальності господарської операції підтверджується також товарно-транспортними накладними, та накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару ПСП "Тишківка" позивачеві (а.с.98-109 Т.2).

Відповідно до платіжного доручення від 16.10.2007 року № 874 (а.с.39 Т.3), видаткового касового ордеру та квитанції до прибуткового касового ордеру від 31.08.2007 року (а.с.110 Т.2, 113, 116 Т.3), довіреності ЯНН № 588705 від 31.08.2007 року (а.с.111 Т.2, 114, 115 Т.3) та взаєморозрахунку (а.с.125-131 Т.3), позивач здійснив розрахунок з ПСП "Тишківка" за отриманий товар в сумі 112 862,99 грн. (а.с.63 Т.3), що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

В серпні 2007 року та жовтні 2007 року ВАТ "Новомиргородський елеватор" віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПСП "Тишківка":

- №46 від 31.08.2007 року - 9982,76 грн. ПДВ (а.с.109, Т.3);

- №45 від 31.08.2007 року - 4477,07 грн. ПДВ (а.с.112, Т.3);

- №44 від 31.08.2007 року - 531,95 грн. ПДВ (а.с.122. Т.3);

- №47 від 31.08.2007 року - 2879,52 грн. (а.с.106, Т.3);

- №16/10/1 від 16.10.2007 року - 65,45 грн. (а.с.124, Т.3);

- №16/10/2 від 16.10.2007 року - 873,80 грн. (а.с.119, Т.3).

Судом встановлено, що згідно бази даних податкового органу (а.с.33, 34, Т.2) ПСП "Тишківка" присвоєно індивідуальний податковий номер 43347711131, дію свідоцтва платника податку на додану вартість припинено 07.08.2008 р.

Відповідно до постанови господарського суду Кіровоградської області від 27.02.2009 р. (а.с.137-139, Т.3) приватне сільськогосподарське підприємство "Тишківка" було визнано банкрутом.

В судовому засіданні встановлено, що 01 листопада 2007 року між ВАТ "Новомиргородський елеватор" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу №297 к.п.х. (а.с.64, 65 Т.3), за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача 16,870 т ячменю по ціні 987,08 грн. без ПДВ за тону, а ВАТ "Новомиргородський елеватор" повинен був прийняти та оплатити даний товар.

01 листопада 2007 року позивач отримав від ОСОБА_2 ячмінь в кількості 16,870 т, що підтверджується видатковою накладною № 10 від 01.11.2007 року (а.с.66 Т.3).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виписано податкову накладну № 10 від 01.11.2007 року (а.с.67 Т.3) на суму отриманого товару 19 982,45 грн., в т.ч. ПДВ - 3 330,41 грн. Дану суму ПДВ позивачем включено до податкового кредиту в листопаді 2007 року.

Відповідно до видаткових касових ордерів та квитанцій до прибуткового касового ордеру від 01.11.2007 року та 02.11.2007 року (а.с.68, 71, 72, 76 Т.3), довіреності ГАА №289799 від 01.11.2007 року (а.с.69, 70 Т.3) та ГАА № 289800 від 02.11.2007 року (а.с.73, 74) позивач здійснив розрахунок з ОСОБА_2 за отриманий товар в сумі 19 982,45 грн., що підтверджено відповідачем в судовому засіданні.

Факт реальності господарської операції підтверджується також товарно-транспортними накладними, зміст яких свідчить про транспортування та відвантаження товару ОСОБА_2 позивачеві (а.с.64, 65 Т.2).

Відповідно до бази даних податкового органу (а.с.32, Т.2) на час укладення договору та видачі податкової накладної ОСОБА_2 був зареєстрований платником податку на додану вартість № свідоцтва НОМЕР_2 за індивідуальним податковим номером НОМЕР_1.

В акті перевірки відповідач послався на той факт, що ПСП "Тишківка" надало до Новомиргородського відділення Маловискіської МДПІ останню звітність про показники фінансово-господарської діяльності за червень 2007 року, а ОСОБА_2 - за листопад 2007 року без показників фінансово-госпродарської діяльності (а.с.133, 134 Т.3). При цьому відповідачем в акті зазначено, що ПСП "Тишківка" не було у серпні та жовтні 2007 року та ОСОБА_2 в листопаді 2007 року нараховано та сплачено до Державного бюджету податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з поставки товарів та виконаних робі, що суперечить п.7.7.2 п 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому, на думку відповідача, позивачем завищено податковий кредит за серпень в сумі 17 871,30 грн., жовтень 2007 року в сумі 939,25 грн., листопад 2007 року в сумі 3 330,41 грн., що тягне за собою заниження позивачем податку на додану вартість.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами за договорами за перевіряємий період.

В судовому засіданні встановлено, що розрахунки ВАТ "Новомиргородський елеватор" з контрагентами проводились у безготівковій та готівковій формах та здійснені у повному обсязі.

Відповідно до п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

В судовому засіданні встановлено, що ПСП Тишківка та ФОП ОСОБА_2 на момент виписки податкових накладних, були зареєстровані платниками податку на додану вартість та були особами, не обмеженими будь-яким чином щодо здійснення описаних вище господарських операцій, а тому відповідно до вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право на складання податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обставини, вказані відповідачем як підстава для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" . Інші статті цього Закону (168/97-ВР) , так само як і інших законів, не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства контрагентом платника податку, в тому числі й щодо сплати такого податку. Вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується, за даних обставин саме позивача і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, а тому посилання відповідача на те, що такі обставини стосуються контрагентів позивача є необґрунтованим та таким, що не відповідає законодавству.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що податковим органом правомірно донараховано податок на додану вартість (основний борг) лише у сумі 73420,00 грн., що пов’язано із операціями позивача із ЗАТ "Рамбус –Елеватор".

Таким чином, необґрунтовано нарахована сума основного боргу складає 138220 грн. (211640-73420).

Виходячи з викладеного, податкове повідомлення –рішення від 21.11.2008 року № 0000722310/0 слід визнати протиправним та скасувати в частині визначення ВАТ " "Новомиргородський елеватор" податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 207339 грн. ( 138220 основний борг, 69110 грн.- штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до ст. 200 КАС с уд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при розгляді справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно податкового обліку позивачем сум, сплачених ЗАТ "Рамбус –Елеватор", рішення суду першої інстанції слід скасувати.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року. – скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення № 0000722310/0 від 21.11.2008 р., винесене Новомиргородським відділенням Маловисівської міжрайонної державної податкової інспекції, в частині визначення ВАТ " "Новомиргородський елеватор" податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 207339 грн. ( 138220 основний борг, 69110 грн.- штрафні (фінансові) санкції). У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2009 року. –скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення № 0000722310/0 від 21.11.2008 р., винесене Новомиргородським відділенням Маловисівської міжрайонної державної податкової інспекції, в частині визначення ВАТ " "Новомиргородський елеватор" податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 207339 грн. ( 138220 основний борг, 69110 грн.- штрафні (фінансові) санкції).