розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП В.М.С." до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

У грудні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СП В.М.С." звернулося в суд з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000762370 від 31.07.2009 року та №0000952370 від 21.09.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ У Святошинському районі м. Києва 11.06.2009 року проведено перевірку господарської діяльності ТОВ "СП В.М.С.", що розташована за адресою: м. Київ, вул. С. Сосніних, 9.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складно акт перевірки № 0568/26/57/23/21567930 від 11.06.2009 року, на підставі якого прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000762370 від 31.07.2009 року та №0000952370 від 21.09.2009 року.

Спірні податкові повідомлення рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами розгляду відповідачем залишені без змін.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єктами підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до пункту 1 вищезазначеного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та (або) безготівковій формі (із застосуваннями платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів на повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Доводи апелянта про те, що, позивачем здійснювалися розрахунки через РРО, шляхом роздрукування касових чеків, які не містили назви господарської одиниці, як одного з обов'язкових реквізитів, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до Положення про форму та зміст розрахункових документів затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. №614 (z0105-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296 (z0105-01) , назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).

Судом першої інстанції встановлено, що також підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, відповідно до реєстраційного посвідчення № 1021000385, виданого Ставищанським відділенням Тетіївської МДПІ, здійснено реєстрацію РРО, що належить ТОВ "СП В.М.С." для використання в господарській одиниці - офіс за адресою м. Київ, вул. С.Сосніних, 9, згідно наданого договору оренди №31/08 від 22.12.2007 року.

Позивач в розрахункових документах зазначає назву господарської одиниці – авто майстерня за адресою вул. С.Сосніних, 9 в м. Києві, як структурний підрозділ створений на базі орендованих виробничих приміщень згідно Наказу № 164 від 25.12.2007 року.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у розрахункових документах позивач зазначив назву господарської одиниці, яка визначена договором оренди приміщень та виданим Наказом, а тому є безпідставним застосування відповідачем положень пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким передбачена відповідальність за непроведення розрахункових операцій через РРО.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до ТОВ "СП В.М.С." на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 10 526 577,50 грн., а тому прийнятті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових – повідомлень рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП В.М.С." до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.