розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА - ТРАНС" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА - ТРАНС" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 21 січня 2010 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2009 року в сумі 45 532 грн., задоволені у повному обсязі.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Апелянт вказує, що при проведені невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2009 року сума бюджетного відшкодування ПДВ по заявленій позивачем декларації за вказаний період не підтверджена, на теперішній час податковими органами проводиться заходи щодо підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти її задоволення, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач до апеляційного суду не прибув, про дату, час і місце розгляду повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАА – ТРАНС" є юридичною особою, зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку відповідача.

Між сторонами виник спір з підстав правомірності вимоги на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в зв’язку з тим, що по ланцюгу постачальників не підтверджена надмірна сплата податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Так, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "ЛАА – ТРАНС" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок платника за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у березні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.01.2010 року №37/23-616/31718995, яким встановлено, що ТОВ "ЛАА – ТРАНС" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2009 року в сумі 45 532 грн. у зв’язку з неможливістю підтвердити факт надмірної сплати суми податку на додану вартість по ланцюгу постачання від ТОВ "Фітеко" (ЄДРПОУ 215945726558), що встановлено п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Внаслідок чого, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську прийнято повідомлення – рішення від 31.12.2009 року №0001142360/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість в сумі 45 532 грн. за квітень 2009 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного повідомлення - рішення податкового органу, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року з таких підстав.

Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Як встановлено судом, податковий облік сум податку на додану вартість, сплачених /нарахованих/ позивачем у зв'язку з придбанням у березні 2009 року дизельного палива здійснений з дотриманням вимог наведених правових норм. Це підтверджується наявними у справі письмовими доказами: актами та довідками податкового органу про результати перевірки підприємства "ЛАА – ТРАНС" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань, податкового кредиту за квітень 2009 року.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. визначено, - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.7 ст. 1 вказаного Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

За визначенням пункту 1.8 цієї статті бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником податку сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів /послуг/ постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону (168/97-ВР) поніс фактичні витрати по сплаті податку.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що проведення зустрічних перевірок є обов’язком податкових органів, проте законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія судів, -

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 березня 2010 року у справі № 2-а-1266/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАА - ТРАНС" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали проголошені в судовому засіданні 17 червня 2010 року у присутності представника позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення її у повному обсязі.