розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП-ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у справі №2а-24897/09/1270 за позовом ФОП-ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування економічних санкцій,-

ФОП ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання недійсним (нечинним) рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 18 березня 2009 року № 49.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що інспекцією допущені порушення встановленого законом порядку, що передує проведенню перевірки і відповідно порядок проведення перевірки; відсутні підстави для застосування економічних та фінансових санкцій; викладені в акті перевірки та рішенні відповідача висновки не відповідають обставинам справи.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у позові було відмовлено, внаслідок чого визнано дійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про застосування економічних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та процесуального права.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Апелянт просила розглянути справу за відсутності її представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судом встановлено, що позивач - фізична особа ОСОБА_3, зареєстрована виконавчим комітетом Стаханівської міської ради, і.н.2459308041 як приватний підприємець.

13 березня 2009 року відповідачем по справі - Державною інспекцією по контролю за цінами в Луганській області було проведено планову перевірку магазину №48 фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за результатами якої складено акт перевірки від 13 березня 2009 року.

Відповідно до акту перевірки від 13 березня 2009 року за №126 встановлено, що позивачем - ОСОБА_3 порушено порядок формування, встановлення та застосування тарифів, а саме: у період з 01.03.2009 по 12.03.2009 допущено реалізацію окремих видів продовольчих товарів (борошна, макаронних виробів, крупи за асортиментом, варених ковбасних виробів, яловичини, м'яса птиці, цукру, молока, сметани, олії соняшникової) за роздрібними цінами, сформованими із застосуванням торговельних надбавок понад установлені граничні розміри, внаслідок цього підприємством необгрунтовано одержана виручка, у зв'язку з чим було порушено вимоги розпорядження голови Луганської облдержадміністрації від 08.11.2007 №1411, із змінами, внесеними розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації від 21.11.2007 №1469 та від 14.11.2008 №1557.

На підставі зазначеного акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області було винесено рішення від 18.02.2009 №49, яким за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" до позивача - ОСОБА_3 застосовані економічні санкції у розмірі 1735,11 грн., які складаються з штрафу в сумі 1156,74 грн. та вилучення необгрунтовано одержаної виручки в сумі 578,37 грн.

З матеріалів справи, а саме з акту зняття залишків від 12.03.2009 року в торгівельній мережі в магазині №48 приватного підприємця ОСОБА_3 вбачається, що акт складено та підписано головним інспектором по контролю за цінами та особисто ОСОБА_3 без заперечень ( а.с.11-12).

Колегія суддів не приймає посилення апелянта на те, що відповідачем невірно визначено суму необґрунтованої отриманої виручки, оскільки судом не враховані надані видаткові накладні № 6 від 09.03.2009 року та № 7 від 11.03.2009 року які подані у судому засіданні з наступних підстав. Видаткові накладні №№ 6,7 які були залучені до матеріалів справи не були пред’явлені при перевірці, оригінали як в суді першої інстанції так і в апеляційної інстанції не залучались, печатки на них відсутні, а тому колегією суддів не приймаються як належні докази.

Також колегія суддів не приймає доводів апелянта, що дії фізичної особи –підприємця не підпадають під вимоги ст.. 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" (507-12) , оскільки сама позивач допустила представників інспекції до перевірки визнавши за ними це право, а крім того поняття суб'єкта господарювання визначено в статті 55 Господарського кодексу України, відповідно до пункту другого частини другої цієї ж статті суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не порушив норми процесуального права, що дає підстави визнати рішення суду таким, що є законним і обґрунтованим, а тому постанова суду не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 11, 21, 160, ч.1 статті 184, 195, 196, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3– залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2009 року у справі № 2-а-24897/09/1270 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 червня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 червня 2010р.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.