розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську Донецької області про стягнення понесених витрат у розмірі 1 239 953, 97 грн. за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, -

Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Артемівську Донецької області про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року на суму 1 239 953, 97 грн., посилаючись на те, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, повинні відшкодовувати органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Позивачем було складено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року на суму 1 239 953, 97 грн., проте відповідачем вказана сума не прийняті до заліку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Артемівську Донецької області про стягнення понесених витрат у розмірі 1 239 953, 97 грн. за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги, задовольнити.

В судовому засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного Фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. № 5-4\4 (z0376-03) затверджено "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.

Пунктом 5 Порядку (z0376-03) визначено, що органи Пенсійного фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності ...та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний Порядок (z0376-03) не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

Однак, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року на суму 1 239 953, 97 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог в цій частині, також виходив з того, що не має підстав для стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги та підвищення до пенсії, встановлених постановами Кабінету Міністрів України №265 від 26.03.2008 року (265-2008-п) та №198 від 11.03.2009 (198-2009-п) року.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлює, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч. ст. 2 особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону (1105-14) .

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворюванням нею трудових обов’язків.

Підпунктом "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України – переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу ХІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу ХІ встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом (1105-14) підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров’я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися, та на яких було ушкоджено здоров’я потерпілого.

Як вбачається з абз. 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевого та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Доводи Відділення ФССНВ про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків (997_010) , підписаної 09.09.94 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими.

Статтею 2 цієї Угоди (997_010) передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов’язаного з виконанням працівниками трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони), смерті, здійснюється роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом в цій справі та пов’язані з відшкодуванням виплат ПФУ, понесених у зв’язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.92 року (997_107) пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди (997_107) встановлено, що всі витрати, пов’язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Зі змісту цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Аналізуючи викладене, колегія суддів вважає, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, як стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України – відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Разом з тим, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (198-2009-п) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня - до 14,2 гривні, а з 1 жовтня - до 28,4 гривні.

Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу.

Виплата підвищення, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, проводиться понад розміри, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. N 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) .

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що адресна допомоги та підвищення до пенсії, які виплачується за вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, є складовою частиною пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Тому органом Пенсійного Фонду України обґрунтовано та правомірно віднесено спірні суми адресної допомоги та підвищення до пенсії до витрат пов’язаних з виплатою потерпілим, яким виплачується пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач в своїх запереченням на апеляційну скаргу наполягав на тому, що позивачем пропущено строк, встановлений для звернення до адміністративного суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду у лютому 2009 року.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам держав – учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну, виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії підлягають задоволенню за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Як вбачається з актів взаєморозрахунків та таблиць розбіжностей між сторонами, сума, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 652 976, 28 грн. виходячи з наступного.

Сума витрат пов’язаних з виплатою пенсій громадянам держав – учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року: 4360, 6 грн. (лютий 2009 року) + 4360,6 грн. (березень 2009 року) + 4398, 16 грн. (квітень 2009 року) + 4398,16 грн. (травень 2009 року) + 4398, 16 грн. (червень 2009 року) + 4431, 71 грн. (липень 2009 року) + 4431, 71 грн. (серпень 2009 року) + 4431, 71 грн. (вересень 2009 року) + 4502, 82 грн. (жовтень 2009 року) + 4502, 82 грн. (листопад 2009 року) + 4502, 82 грн. (грудень 2009 року) = 48 719, 27 грн.

Сума витрат пов’язаних з виплатою адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 (265-2008-п) : 51 947, 14 грн. (лютий 2009 року) + 54 227, 09 грн. (березень 2009 року) + 54 254, 81 грн. (квітень 2009 року) + 54 215, 41 грн. (травень 2009 року) + 53 154, 63 грн. (червень 2009 року) + 61 079, 68 грн. (липень 2009 року) + 51 754, 70 грн. (серпень 2009 року) + 53 847, 27 грн. (вересень 2009 року) + 51 529, 70 грн. (жовтень 2009 року) + 52731, 47 грн. (листопад 2009 року) + 53 019,23 грн. (грудень 2009 року) = 591 761,13 грн.

Сума витрат пов’язаних з виплатою підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 198 (198-2009-п) : 579, 20 грн. (квітень 2009 року) + 646, 25 грн. (травень 2009 року) + 646, 62 грн. (червень 2009 року) + 1323,54 грн. (липень 2009 року) + 1267, 55 грн. (серпень 2009 року) + 1145,56 грн. (вересень 2009 року) + 2306, 77 грн. (жовтень 2009 року) + 2303, 84 грн. (листопад 2009 року) + 2276,55 грн. (грудень 2009 року) = 12 495,88 грн.

Відповідачем також відмовлено у відшкодуванні витрат з виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника тому, що на час смерті потерпілого утриманці були працездатними (або не досягли пенсійного віку). Колегія суддів вважає, що така відмова Відділення ФССНВ є обґрунтованою з таких підстав.

Відповідно до п. "д" ч.1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" - У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Тобто, на відповідача покладається обов'язок виплатити пенсію по втраті годувальника, у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Оскільки пенсійне забезпечення здійснюється позивачем, то відповідач зобов'язаний відшкодувати вказану пенсію.

Частиною 1 статті 33 цього Закону встановлено, що - у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів (ч. 9 ст. 34 зазначеного Закону). Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 р. N 606 (z1455-05) , органом, який встановлює причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, є МСЕК.

З таких підстав, на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування позивачу пенсії по втраті годувальника у випадку, коли особа, яка отримує цю пенсію перебувала на утриманні померлого або мала на день його смерті право на одержання від нього утримання, та причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом підтверджено висновком МСЕК. Тільки сукупності зазначених обставин, відповідач зобов'язаний здійснювати страхові виплати шляхом відшкодування їх пенсійному фонду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням правил застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової.

Керуючись ст.ст. 195- 196, 198, 202, 207, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2010 року по справі № 2а-3033/10/0570 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Артемівську Донецької області про стягнення понесених витрат у розмірі 1 239 953, 97 грн. за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року - скасувати.

Позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Артемівську Донецької області витрати на користь Управління Пенсійного Фонду України в м. Артемівську Донецької області пов’язаних з виплатою пенсій громадянам держав – учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну, виплатою адресної допомоги та підвищення до пенсії потерпілим, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року на суму 652 976, 28 грн.