розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010р. у справі №2а-27489/09/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету,-

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010р. у справі№2а-27489/09/1270 задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного Управління Державного казначейства України в Луганській області, внаслідок чого стягнуто з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за травень 2009р. у загальному розмірі 2409753грн.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Позивач під час апеляційного розгляду справи та в письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 наведеного Закону ( в редакції, чинною у спірний період) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону).

Позивачем 19.06.09р. була подана до відповідача 1 податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009р., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2409753,00грн.

Згідно до вимог п.п.7.7.5. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган зобов’язаний був протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На виконання зазначених вимог Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.04.09р. по 30.04.09р., за результатами якої була складена довідка № 613/08-3/00186513 від 05.08.2009р., у якій зазначено, що перевіркою підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за травень 2009р. в сумі 2119137,00грн. Сума бюджетного відшкодування по декларації за травень 2009р. у сумі 290616грн. буде підтверджено після отримання відповідей на надіслані запити зустрічних перевірок.

При здійсненні перевірки укладання позивачем нікчемних (недійсних) договорів, наявності взаємовідносин з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, не встановлено, безтоварність угод не виявлено.

За наслідками цієї перевірки рішення про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за травень 2009р. податковим органом не приймалось.

Наведені обставини були підтверджені податковим органом під час апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із цим Законом (168/97-ВР) , яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару.

Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку – покупця. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку – покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку – продавцем об’єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Із змісту пункту 1.8 ст. 1 наведеного Закону вбачається, що "бюджетне відшкодування" – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

З урахуванням викладеного, посилання податкового органу на не підтвердження факту наявності надмірної сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання до виробника, колегією суддів не прийнято до уваги.

Податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за травень 2009р. у сумі 2409753грн.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача з державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість за травень 2009р. у сумі 2409753грн.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від’ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Интерсплав проти України".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010р. у справі№2а-27489/09/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2010р. у справі№2а-27489/09/1270 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 червня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 червня 2010 року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.