розглянувши у відкритому судовому засіданні у апеляційну скаргу відповідача Бориспільської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" до Бориспільської митниці про визнання недійсним актів та зобов’язання вчинити дії, -

У січні 2009 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" звернувся в суд з позовом до Бориспільської митниці, про визнання недійсним рішення відповідача № 5072 від 25.12.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки), визнати недійсною картку відмови Бориспільської митниці в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів на митний кордон України за № 122000109/2008/002470; зобов'язати Бориспільську митницю здійснити митне оформлення на користь позивача літака цивільної авіації "DC-9-5І" 1976 р.в.. 1-шт, заводський номер 47737, виробник "Мс Donnel Douglas-Boening", США, без двигунів JT8D-17A, с/н 696767, 696696, придбаного товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" за договором № 60/08-3 від 15.10.2008 року купівлі-продажу повітряного судна - за першим методом визначення митної вартості, за митною вартістю 173 817 гри. 00 коп..

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач – Бориспільська митниця подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду – скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зміг належними та допустимим доказами спростувати неправильність визначення митної вартості позивачем, оскільки мав у своєму розпорядженні достатньо наданих позивачем відомостей та документів, які дозволяли визначити митну вартість літака за першим методом, а застосований ним резервний метод був застосований із порушенням визначеного ст. 266 Митного кодексу України алгоритму та всупереч суті цього методу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2004 року укладено контракт № 180/04 - 3 між позивачем та J.Т.R. СОМРАNY S.A.L (Ліван), на оренду повітряного судна. Вартість літака - 1 500 000 дол. США (відповідно до п. 1.1. зазначеного контракту).

Позивачем 01.01.2005 року з метою виконання регулярних міжнародних рейсів з перевезення пасажирів та вантажів на митну територію України був ввезений літак цивільної авіації "DC-9-5І" в режимі тимчасового ввезення "ІМ-31" (ВМД № 122000106/5/100034), термін тимчасового ввезення літака на територію України продовжувався на 2006 - 2008 роки.

Відповідно до наказу Державіаадміністраії "Про виключення повітряних суден з державного реєстру ЦПС України" № 668, літак 01.10.2008 року (v0668658-08) було виключено з державного реєстру.

В подальшому позивачем за договором купівлі – продажу № 60/08-3 від 15.10.2008 року придбано зазначений вище літак цивільної авіації, про що подано 17.11.2008 року до Бориспільської митниці заяву про зміну митного режиму тимчасового ввезення "ІМ-3І" на митний режим імпорту "ІМ- 40".

Позивачем 18.11.2008 року подано ВМД № 12200007/08/106180, відповідно до якої у графі "Загальна митна вартість" була зазначена вартість згідно з укладеним договором купівлі - продажу повітряного судна № 60/08-3 від 15.10.2008 року - 30 000 дол. США по курсу НБУ станом на день подання митної декларації. Разом з ВМД до митного оформлення було подано декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 № 122000107/8/106180.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості літака та декларації митної вартості за формою ДМІ-І декларанту (позивачу) було запропоновано надати наступні документ для підтвердження заявленої митної вартості митної вартості: відповідну бухгалтерську документацію висновки про якісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару.

Згідно проведеної оцінки 25.11.2008 року ТОВ "Українське бюро оцінки" м. Київ, визначення вартості майна для купівлі-продажу літака, ринкова вартість літака відповідно до Звіту про оцінку вартості повітряного судна "DC-9-5І" складає 29 295 дол. США.

Апелянтом 25.12.2008 року за результатами проведеної перевірку правильності визначення митної вартості прийнято рішення № 5072 "Про визначення митної вартості товарів (здійснення митої оцінки), відповідно до якого визначено митну вартість літака за допомогою резервного методу визначення митної вартості, внаслідок чого було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації.

Зазначенні обставини встановленні судом першої інстанції та сторонами не заперечуються. Митним кодексом України (92-15) передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 Митного Кодексу України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання Митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною 1 статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнений декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу (92-15) . Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до частини 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу (92-15) , має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів; за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Митного кодексу України "Резервний метод" митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Згідно з п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом, зокрема, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

Приписами п. 12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) , встановлено вимоги до оформлення документів, що подаються декларантом.

Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів (1766-2006-п) , передбачено, що у разі якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митний орган визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

В матеріалах справи відсутні достовірні відомості, щодо надання таких документів декларантом.

Декларантом ТОВ "Українсько-середземноморські авіалінії" на запит митниці не надано відомостей про якісні характеристики товару, чим зумовлене різке зниження митної вартості літака за період його тимчасового ввезення (2005-2008 р.р.) при відсутності факту експлуатації. Крім того, не надано відповідної бухгалтерської документації ТОВ "Українсько-середземноморські авіалінії", що дало б змогу визначити дійсну балансову вартість літака з урахуванням ступеня його фізичного зносу.

Заявлені відомості щодо митної вартості документально не підтвердженні, а тому апелянтом було застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Заслуговують на увагу посилання апелянта на п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якого для товарів, які імпортуються на митну територію України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Проаналізувавши положення Митного кодексу України (92-15) , колегія суддів приходить до висновку, що виключно до компетенції митних органів належить визначення митної вартості товару, а тому твердження позивача не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а прийняте відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів від 25.12.2008 року № 5072 та оформлена на підставі нього картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №122000109/2008/002470 є правомірними.

Колегія суддів погоджується, з доводами апелянта, стосовно того, що Київський окружний адміністративний суд при прийнятті зазначеної постанови порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 71, 158, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Бориспільської митниці –задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року – скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморські авіалінії" до Бориспільської митниці про визнання недійсним актів та зобов’язання вчинити дії – відмовити.