розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року по справі № 2а-23749/09/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю СП "Здоров’я" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, -

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю СП "Здоров’я" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач – ТОВ СП "Здоров’я" є юридичною особою, що підтверджується довідкою з ЄДР підприємців та організацій України № 114.

Підставою подачі адміністративного позову є порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ, а саме на підприємстві ТОВ СП "Здоров'я" у 2008 році замість 6 інвалідів працювало 3 інваліда, та відповідач до 15.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 53961,03 грн.

Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена утворилася заборгованість у розмірі 53961,03 грн. та розмір пені складає 1381,12 грн., що підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості то сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п. 2 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 року № 314 (314-95-п) (далі-Положення), робочим місцем інваліда може бути звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування, і спеціалізоване місце інваліда, тобто робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням та приладами для праці інваліда в залежності від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювань і з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, професійних навичок і знань інваліда.

Згідно п. 3 цього Положення (314-95-п) - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

В силу ст. 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок та умови визначенні потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з урахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності інваліда.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону праці" у випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій. Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації. вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Пунктом 3 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів" (314-95-п) передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології (конкретної форми захворювання).

Згідно п. 5 Положення (314-95-п) - підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

П. 10 Положення "Про робоче місце інваліда та порядку працевлаштування інвалідів" (314-95-п) передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до п. 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" від 23.02.2006р. (3483-15) - підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закон щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафі санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати к відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

З відповіді Сєвєродонецького міського центру зайнятості на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 15.05.2009 року №13/4-1474 вбачається, що відповідачем ТОВ СП "Здоров'я" надавалася інформація про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2008 рік .

Також з матеріалів справи вбачається, що на підприємство відповідача не направлялись інваліди, яких не було працевлаштовано за фахом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 02 жовтня 2009 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 – 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія судів, -

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2009 року по справі № 2а-23749/09/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю СП "Здоров’я" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 009 року по справі № 2а-23749/09/1270 – залишити без змін.

Ухвала постановлена та виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 червня 2010 року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.