Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року по справі за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до спільного підприємства "Вітмарк-Україна"у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

02 червня 2008 року Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до спільного підприємства "Вітмарк-Україна"у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та просило стягнути адміністративно-господарські санкції у сумі 195163,36 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3278,74 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, у який просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступних встановлених обставин:

Судом першої інстанції встановлено, що 21.05.2007 р. фахівцями Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів була проведена перевірка щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів Спільним підприємством "Вітмарк - Україна"у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за наслідками якої встановлено наступні показники: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 1 312 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 24 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях 52 особи, фонд оплати праці штатних працівників 9 144,80 грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 6 970,12 грн.

Згідно Звіту Спільного підприємства "Вітмарк - Україна"у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік складала 1312 осіб.

Таким чином, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог зазначеного Закону для СП "Вітмарк-Україна"у формі ТОВ у 2007 році склала 52 особи. (1312 х 4% = 52).

Разом з тим, відповідно до звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 р., яку було подано СП "Вітмарк-Україна"у формі ТОВ до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, фактична кількість інвалідів працюючих на Підприємстві склала 24 особи.

Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів застосовано до відповідача штрафні санкції, а саме у розмірі 198 442,10грн., за порушення відповідачем, на думку позивача, ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"від 21 березня 1991р. №875-ХІ, відповідно до якої підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова численність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 вказаного закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що застосування Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача штрафних санкцій та нарахування пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій є неправомірним та не відповідає нормам чинного законодавства, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу ВАТ "Одеський консервний завод дитячого харчування"за 2007 рік, що складала 190 осіб норматив для працевлаштування інвалідів для відповідача повинен був складати 8 робочих місць.

Згідно ст. 18 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи відповідачем було вжито усіх, передбачених діючим законодавством України заходів щодо створення 54 робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується, зокрема, тим, що на протязі 2007р. СП "Вітмарк Україна"у формі ТОВ надавало до Центру зайнятості Малиновського району м.Одеси відповідні звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) на потребу в працівниках, в яких зазначалась кількість вакантних місць для інвалідів, а також повідомляло Центр зайнятості по формі № 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак жодного інваліда для працевлаштування до СП "Вітмарк - Україна"у формі ТОВ не направлялось, про що свідчить у тому числі наявний у справі лист Одеського міського центру зайнятості (вхід.№20538 від 23.10.2008р.), зі змісту якого вбачається, що протягом 2007 року Малиновським центром зайнятості та Одеським міським центром зайнятості інвалідам направлення на працевлаштування до СП "Вітмарк Україна"у формі ТОВ не видавались.

Таким чином СП "Вітмарк Україна"у формі ТОВ виконано всі приписи норм чинного законодавства, оскільки жодна норма Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) не зобов'язує підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, виявляти та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює Державна служба зайнятості.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що СП "Вітмарк Україна"у формі ТОВ у 2007 році виконані всі вимоги, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) стосовно створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, та немає підстав для застосування адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що не має підстав для зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206, 210, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Одеського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2009 року –залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАС України (2747-15) .