розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-1347/10/0570 за позовом Комунального підприємства "Вода Донбасу" до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року задоволений частково позов Комунального підприємства "Вода Донбасу" до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування економічних санкцій, внаслідок чого: визнано недійсним рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 31 грудня 2009 року № 358 в сумі 2204109,51 грн. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Представники відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримали, просили останню задовольнити, проти чого заперечував в судовому засіданні та в письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 28 грудня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Донецькій області була проведена планова перевірка Костянтинівського виробничого управління водопровідного каналізаційного господарства Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" з питань дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. За наслідками перевірки був складений акт від 28.12.2009 р. №802 (надалі "акт перевірки").Перевіркою було встановлено: застосовування цін (тарифів) на вид послуг, який не передбачений нормативно правовими актами, а саме стягнення плати за надання послуг з приймання в експлуатацію (опломбування) лічильників в сумі 95 250,92 грн. за період з 14 грудня 2008 року по 14 грудня 2009 року; застосування тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі, що перевищує граничний, для відповідної категорії споживачів за період з 13 грудня 2008 року по 09 листопада 2009 року в сумі 4 782,77 грн.; реалізація послуг з питного водопостачання споживачам з відхиленням складу і властивостей води від встановлених нормативів за період з 14 грудня 2008 року по 25 березня 2009 року в сумі 739 485,94 грн.

31 грудня 2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами було прийняте рішення про застосування економічних санкцій № 358, відповідно до якого підлягає вилученню у Комунального підприємства "Компанії "Вода Донбасу" м. Донецьк безпідставно отримана сума виручки у розмірі 739 485,94 грн., а також нарахований штраф за таке порушення в розмірі 1478971,88 грн. – двократному розмірі необґрунтовано отриманої виручки. Застосовані до позивача, відповідно до вказаного рішення, економічні санкції загалом склали 2 218 457,82 грн.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача в частині застосування до позивача економічних санкцій в розмірі 2204109,51 грн.

За актом перевірки від 28.12.2009 р. відповідачем було встановлений факт зайвого стягнення позивачем зі споживачів в період з 14.12.2008 р. по 14.12.2009 р. плати за опломбування приладів обліку води в сумі 95250,92 грн. Відповідач вважає таке стягнення неправомірним через те, що така робота входить до функціональних обов’язків контролерів абонентної служби при виконанні їх контрольних функцій.

Такі висновки перевіряючи не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідачем, при дослідженні вказаного питання безпідставно не було враховано, що прилади обліку (лічильники) води, послуги з опломбування яких надавалися позивачем, не є власністю позивача, а належать мешканцям будинків. Такі послуги надавалися позивачем на підставі укладених зі споживачами договорів.

Порядком формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2006 р. №959 (959-2006-п) , встановлено, що витрати із збуту послуг з централізованого водопостачання та водовідведення повинні включати витрати, безпосередньо пов’язані з періодичною перевіркою, обслуговуванням та ремонтом засобів обліку води, якщо вказані засоби є власністю підприємства. Отже, вартість послуг пов’язаних з періодичною перевіркою, обслуговуванням та ремонтом засобів обліку води, які не є власністю підприємства не включаються до тарифу, на чому наполягає відповідач, а ціни на ці послуги встановлюються за домовленістю сторін.

Послуги з опломбування приладів обліку води надавалися позивачем на підставі укладених зі споживачами договорів за узгодженими з такими позивачами цінами, що не суперечить вказаному вище Порядку формування тарифів та відповідають приписам п.1ст. 190, п.1ст. 191 Господарського кодексу України.

Щодо посилань апелянта на посадові інструкції контролерів водопровідно – каналізаційного господарства ( абонентної служби), то суд першої інстанції обґрунтовано не узяв такі доводи до уваги, оскільки зазначена інструкція має певну сферу регулювання, зокрема трудових обов’язків та повноважень відповідних працівників у правовідносинах з підприємством, та не впливає на визначення тарифів і цін на послуги, які надаються підприємством.

Проведеною перевіркою було встановлено, також, порушення позивачем ст.ст. 20- 22 Закону України "Про житлово – комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р №630 (630-2005-п) , в частині не зменшення плати за надані послуги внаслідок того, що їх якість відхилялася від затверджених стандартів та підприємство не мало дозволу на реалізацію такої води.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що перевіряючи дотримання позивачем наведених вище нормативних актів, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ від 13.12.2000 р.№1819 (1819-2000-п) , за приписами п.3 якого, основним завданням Держінспекції є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін( тарифів).

Переліком прав встановленим у п.5 вказаного Положення, не передбачене право відповідача на перевірку відповідності якості питної води, що відпускається споживачам, затвердженим показникам.

За таких умов, відповідач перевищив свої повноваження, вирішуючи питання про відповідність поставленої позивачем води нормативним показникам та дотримання останнім ст.ст. 20- 22 Закону України "Про житлово – комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р №630 (630-2005-п) . При цьому, зазначені нормативні акти не регулюють взаємовідносин відповідача, як контролюючого органу з позивачем. Натомість, предметом регулювання їх є права та обов’язки учасників договірних відносин у сфері житлово – комунальних послуг, зокрема споживача, виконавця та виробника.

В частині постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій в сумі 4782,77 грн. за застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі, що перевищує граничний, для відповідної категорії споживачів, рішення суду не оскаржується, тому апеляційний суд виходячи з приписів ст.195, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-1347/10/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2-а-1347/10/0570 – залишити без змін.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті.Вступну та резолютивну частину її проголошено в судовому засіданні 02 червня 2010 року. Повний текст ухвали виготовлено 07 червня 2010 року.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.