розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України і Міністерства палива та енергетики України на постанову окружного адміністративного суду м. Києва по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Слов’янська солевидобувна компанія" до Кабінету Міністрів України про визнання незаконною постанови,

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року позов задоволений. Суд визнав незаконною постанову КМ України від 04.02.2009 року № 92 "Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. №36" (92-2009-п) . оскільки вона прийнятий на порушення абзацу 1 ч.1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

На вказану постанову КМ України і Мінпаливенерго подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову. Апелянти вважають, що оспорювана постанова відповідає вимогам Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17) . Крім того, оскаржуваний нормативно-правовий акт не порушує права позивача, а тому його вимоги безпідставні.

До апеляційної скарги КМ України приєдналися Національна комісія регулювання електроенергетики України та Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Постановою КМ України від 28.01.2009 року № 36 (36-2009-п) "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесені зміни до чотирьох постанов Уряду, зокрема, в п.8 додатка до постанови КМ України від 25.12.1996 року N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (1548-96-п) . Вказаною постановою була закріплена норма, відповідно до якої Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює: граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки. Згідно п.2 вказаної постанови вона набирає чинності з 28.01.2009 р., крім п.3, який набирає чинності з 01.02.2009 р.

Оскаржуваною постановою КМ України від 04.02.2009 року № 92 (92-2009-п) внесені зміни до п.2 постанови КМ України від 28.01.2009 року №36 (36-2009-п) : цифри "28" замінені цифрою "1". Отже, відповідно до внесених змін постанова КМ України від 28.01.2009 року № 36 (36-2009-п) набрала чинності з 01.01.2009 року, крім п.3, який набирав чинності з 01.02.2009 року.

Стаття 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачає, що постанови КМ України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанови КМ України публікуються в Офіційному віснику України, акти КМ України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті КМ України.

Дана норма закону розмежовує поняття публікації постанови від її розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Згідно з ч.1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" набрання чинності постанови пов’язане саме з її опублікуванням, а не розміщенням на офіційному веб-сайті КМ України, яке має суто інформаційний характер.

Викладене свідчить, що постанова КМ України від 28.01.2009 року № 36 (36-2009-п) не могла набрати чинності з 01.01.2009 року, а тому є правильними висновки суду про невідповідність постанови КМ України від 04.02.2009 року № 92 (92-2009-п) ч.1 ст. 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянтів, що оскаржуваний нормативно-правовий акт не порушує права позивача, а тому в силу ст.ст. 104, 171 КАС України його вимоги безпідставні.

Відповідно до ч.2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач є єдиним в Україні виробником вакуум випарної солі, технологічний процес виготовлення якої потребує використання значної кількості природного газу. Відповідно до статуту основними видами діяльності ТОВ "Слов’янська солевидобувна компанія" є видобування солі, інші види оптової торгівлі, постачання електроенергії за нерегульованим тарифом, комбіноване виробництво теплової та електричної енергії, виробництво електроенергії, постачання пари та гарячої води, що зумовлює потребу використання значного обсягу природного газу.

Відповідно до внесених змін постановою КМ України від 28.01.2009 року №36 (36-2009-п) НКРЕ набуло повноважень встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки. Отже, постанова КМ України від 28.01.2009 року №36 (36-2009-п) буде застосовуватися у правовідносинах, суб’єктом яких є позивач.

Відповідно до ч.ч. 3-6 ст. 171 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2010 року Мінпаливенерго поновлений строк на апеляційне оскарження постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року.

Міністерство палива та енергетики України не брало участі у даній справі, а тому поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі є помилковим.

З огляду на викладене апеляційна скарга Мінпаливенерго підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного та, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 171, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Міністерства палива та енергетики України залишити без розгляду.

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.