розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Астафе"до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, –

ТОВ "Астафе"звернулись до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000642301/0 від 19.09.2008 року та № 0000642301/2 від 25.12.2008 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Коростенська ОДПІ Житомирської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, Коростеньська ОДПІ в період з 12.08.2008 року по 02.09.2008 року було проведено виїзну планову документальну перевірку TOB "Астафе"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.2006 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено акт від 05.09.2008 року N 156/23-01/34413926, яким встановлено наступні порушення, а саме:

- абз. "а" пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"в березні 2008 року завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 233832,00 грн. у зв'язку з відсутністю оплати;

- пп.7.7.3, пп.7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"в березні 2008 року завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 565665,00 грн., оскільки ТОВ "Астафе"не скористались правом на отримання бюджетного відшкодування та не прийняли рішення про повернення повної його суми з бюджету. Вказана сума не може приймати участі у розрахунку бюджетного відшкодування у наступних податкових періодах.

На підставі вказаного акта перевірки Коростеньскою ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2008 року № 0000642301/0, яким відповідно до пп. "а" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"та пп. 7.7.3, 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 799497,00 грн.

ТОВ "Астафе"не погоджуюсь з винесеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржували його в адміністративному порядку, однак їх скарга залишилась без задоволення і було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642301/2 від 25.12.2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 799497,00 грн.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі по тексту Закон) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Згідно із підпунктами 7.7.3 та 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 ЗУ "Про податок на додану вартість"платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Виходячи з положень пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі –Закон), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.1.5 ст. 1 Закону - звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону - податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) (п. 1.7. ст.1 Закону).

За пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи наведене, сума, яка була розрахована за правилами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону набуває статусу бюджетного відшкодування і підлягає поверненню з бюджету. При цьому порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування, встановлений підпунктами 7.7.5 - 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону, не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування в разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Аналіз правових приписів дає підстави апеляційній інстанції прийти до однозначного висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналіз матеріалів справи, а саме обліку розрахунків з контрагентами за період з вересня 2006 року по 31 березня 2008 року та копій платіжних доручень вказує на те, що ними підтверджуються факти проведення оплати за отримані товари та послуги.

Отже, ТОВ "Астафе"мали право прийняти самостійне рішення про зарахування належної повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.