розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

В грудні 2008 року позивачка звернулась до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просила: визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області та УПФУ в Приморському районі м. Одеси, яка виразилась в незабезпеченні своєчасної та в повному обсязі виплати щомісячного довічного грошового утримання; зобов’язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі відповідно до довідок –розрахунків апеляційного суду Одеської області; стягнути з УПФУ в Приморському районі м. Одеси на її користь доплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 11 822, 88 грн., яка виникла за період з січня 2007 року по теперішній час; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 1011, 90 грн.

В березні 2009 року ОСОБА_5 подала уточнений адміністративний позов і просила: визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ в Одеській області та УПФУ в Приморському районі м. Одеси, яка виразилась в незабезпеченні своєчасної та в повному обсязі виплати щомісячного довічного грошового утримання; зобов’язати ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 6113, 99 грн. щомісячно відповідно до довідок –розрахунків апеляційного суду Одеської області до зміни розміру заробітної плати працюючих суддів; стягнути з УПФУ в Приморському районі м. Одеси на її користь доплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 7158,90 грн., яка виникла за період з січня 2008 року, а також за січень і лютий 2009 року по теперішній час; стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.; стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 1011, 90 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат залишений без розгляду, у зв’язку з поданням позивачкою заяви про відкликання позовних вимог у відповідній частині.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року позов задоволено частково. Судовим рішенням визнано неправомірною бездіяльність УПФУ в Приморському районі м. Одеси щодо незабезпечення своєчасної та в повному обсязі виплати ОСОБА_5 щомісячного довічного грошового утримання з червня 2008 року по лютий 2009 року; стягнуто з УПФУ в Приморському районі м. Одеси на користь ОСОБА_5 заборгованість по виплаті довічного грошового утримання з червня 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 4 602, 15 грн.; зобов’язано УПФУ в Приморському районі м. Одеси нараховувати та виплачувати ОСОБА_5 довічне грошове утримання з березня 2009 року у розмірі 6113,99 грн. до зміни розміру заробітної плати працюючих суддів.

У поданих апеляційних скаргах УПФУ в Приморському районі м. Одеси, ГУ ПФУ в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи просять скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове – про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Указом Президента України "Про звільнення суддів" від 23.06.1997 року № 569/97 (569/97) позивачка була звільнена з посади судді Одеського обласного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Стаж роботи ОСОБА_5 на посаді судді складає понад 26 років.

Відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді.

Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про статус суддів" (2862-12) , постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХІІ (2863-12) "Про порядок введення вдію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) .

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України (2863-12) "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Пунктом 63 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) абзац 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України (2863-12) "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2862-12) виключено.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (v010p710-08) по справі №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 63 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" (107-17) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) видно, що виключення Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік" (107-17) абзацу третього пункту 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення пункту 63 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) не узгоджується зі статтею 22, частиною першою статті 126 Конституції України.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнаних неконституційними.

Згідно довідки Голови апеляційного суду Одеській області 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з січня 2008 року складає 6 113,99 гривень (а.с.57).

Проте у порушення абз.3 п.1 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів" (2863-12) з 01.06.2008 року по 01.03.2009 року УПФУ в Приморському районі міста Одеси щомісячно виплачувало ОСОБА_5 довічне грошове утримання у сумі 5602,64 гривень.

Таким чином сума недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання з червня 2008 року по лютий 2009 року склала 4 602,15 грн. (6 113,99 - 5 602,64 = 511,35 х 9).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивачки в частині неправомірності бездіяльності щодо невиплати в повному обсязі щомісячного довічного грошового утримання та зобов'язання УПФУ в Приморському районі м. Одеси нарахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 6 113,99 гривень, стягнення 4 602,15 гривень є обґрунтуваними та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог ОСОБА_5 щодо визнання неправомірною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області, то колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до пунктів 3, 15 "Положення про пенсійний фонд України"УПФ здійснює свої повноваження щодо призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці безпосередньо через районні управління у містах. Таким чином, на ГУ ПФУ в Одеській області не покладено обов'язку щодо вчинення зазначених вище дій.

Судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія,

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області –залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії – без змін.