розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії,

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача видати указ про звільнення (демобілізацію) військовослужбовців строкової служби, у яких сплив (спливає) шестимісячний строк перевищення строку служби, встановленого частиною першою статті 23 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - Закон № 2232-XII (2232-12) ).

На обґрунтування позову послався на частину першу статті 23, частину четверту статті 26 Закону № 2232-XII.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а позивачу у строк до 26 листопада 2014 року запропоновано усунути вказані в ухвалі недоліки та роз'яснено наслідки невиконання зазначених вимог.

19 грудня 2014 року суддя Вищого адміністративного суду України відповідно до пункту 1 частини третьої статті 108 КАС повернув позовну заяву ОСОБА_1, оскільки до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подав заяву до Верховного Суду України, в якій відповідно до пункту 3 частини першої статті 237 КАС просить переглянути і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2014 року про повернення йому позовної заяви.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, підставами для повернення ОСОБА_1 позовної заяви стало те, що він не додав до цієї заяви документ про сплату судового збору, а зазначені позивачем доводи та обставини не давали підстав для його звільнення від сплати цього збору.

Разом з тим відповідно до підпункту 16 пункту 1 статті п'ятої Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, які проходять військову службу - за подання позовів, пов'язаних з виконанням військового обов'язку.

Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону України № 2232-XII військовий обов'язок включає проходження військової служби.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 проходить строкову військову службу у Збройних Силах України у військовій частині А2215. До Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції він звернувся з позовом до Президента України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача видати указ про звільнення (демобілізацію) військовослужбовців строкової служби, у яких сплив (спливає) шестимісячний строк перевищення строку служби, встановленого частиною першою статті 23 Закону № 2232-XII.

Зазначених у позовній заяві обставин суддя не перевірив, вимог Закону № 2232-XII (2232-12) не врахував та дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви із наведених в ухвалі підстав.

З огляду на викладене заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2014 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 скасувати, а позовну заяву направити до того самого суду для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.