Головуючий у 1 інстанції – Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

У квітні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року позов задоволено у повному обсязі.

Зазначеною постановою суд стягнув з відповідача на користь Державного бюджету адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 20575 грн.78 коп. (двадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять гривень 44 коп.)

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організаційну тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 (70-2007-п) , інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк — про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

На міському комунальному підприємстві "Луганськ-Сервіс-Плюс" створено 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до акту проведення перевірки виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно - господарських санкцій за 2008 рік від 18 травня 2009 року № 51 встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, складає 1 особу, кількість інвалідів, штатних працівників, які повинні працювати робочих місцях, складає 2 особи, адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачено.

З відповіді Луганського міського центру зайнятості №1/07-4057 від 04.09.2009 року на запит заступника керуючого Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вбачається, що відповідач МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс" не надавало інформацію про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за формою 3-ПН за 5 місяців.

У зв'язку з тим, що відповідачем - МКП "Луганськ-Сервіс-Плюс" щомісяця не подавались центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), призначених для працевлаштування інвалідів, що призвело до невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд вважав, що вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 20477,50 грн. та пені у розмірі 98,28 грн., що разом становить 20575,78 грн. за незайняті робочі місця інвалідами у 2008 році в судовому засіданні знайшли своє підтвердження, та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів на може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з "Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 (70-2007-п) , надав звіт до Донецького відділення Фонду соціального захисту інвалідів про середню річну заробітну плату на підприємстві, середню облікову чисельність штатних працівників облікового складу, про кількість працюючих інвалідів за 2008 р.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці").

Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83 (83-92-п) , визначено що: "Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".

Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону (875-12) стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Закон (875-12) зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Луганськ-Сервіс-Плюс" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року – задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до міського комунального підприємства "Луганськ-Сервіс-Плюс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.

постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 30 квітня 2009 року.