Справа № 2-а-1394/09/0270

 Головуючий у І інстанції – Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача – Сірома О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Серпанок" до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про визнання нечинним та скасування розпорядження, зобов’язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Серпанок" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року,

У березні 2009 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив: визнати нечинним та скасування розпорядження відповідача № 2062 від 27.10.2008 року; зобов’язати відповідача прийняти рішення про задоволення клопотання позивача змінити використання земельної ділянки площею 52,55 га, яка належить останньому на праві власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на земельну ділянку серії ВН № 199249, на використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача встановлена заборона на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивач є власником земельної ділянки, загальною площею 52,5500 га, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

26.09.2008 року позивачем було подано заяву до Вінницької районної державної адміністрації з проханням надати згоду на зміну використання вищезазначеної земельної ділянки з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на використання в межах категорії земель сільськогосподарського призначення для ведення підсобного сільського господарства (для пасовищ та іншого) та видати Державний акт на право власності із зміненим призначенням категорії земель.

Розпорядженням відповідача від 27.10.2008 року № 2062 ТОВ Агрофірма "Серпанок" відмовлено у наданні вказаного дозволу на підставі пп. "б" п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Судова колегія підстави відмови у наданні дозволу вважає обґрунтованими, зважаючи на наступне.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються категорії, визначені ст. 19 ЗК України, серед яких в тому числі - землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково – дослідницької та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Відповідно до норм ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Між тим, п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення ( використання ) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

В акті на право власності на земельну ділянку серії ВН № 199249 визначено, що цільовим призначенням (використанням) земельної ділянки, з приводу якої виникли спірні правовідносини, є ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поширення заборони зміни цільового призначення (використання) земельної ділянки на ділянку, належну позивачеві на праві власності, з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення підсобного сільського господарства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Серпанок" - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений 30 квітня 2010 року.