розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року по справі № 2-а-46880/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

Позивач, ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 24.06.09 р. № 0000532310/0, № 0000542310/0, № 0001782301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174804,49 грн., № 0001792301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 263124,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 131565,74 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.10 р. по справі № 2-а-46880/09/1670 позов був задоволений і скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 24.06.09 р. № 0000532310/0, № 0000542310/0 та № 0001782301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 468149,49 грн. і застосовних штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 174804,49 грн., № 0001792301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 263124,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 131565,74 грн.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.10 р. по справі № 2-а-46880/09/1670 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, апеляційна скарга вмотивована тим, що судом не були взяті до уваги обставини, пов’язані з недійсністю правочинів, укладених позивачем з контрагентами, не враховані показання свідків під час досудового слідства у кримінальній справі № 09236061, порушеною СВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України і ці особи не були викликані в якості свідків в даний процес. Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції самостійно не досліджував правомірність дій позивача щодо оприбуткування та оподаткування операцій купівлі-продажу цінних паперів.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 24.06.09 р. № 0000532310/0, № 0000542310/0 є акт № 1298/23-8/23557449 від 23.06.09 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Лиспол, ПП "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_4 за період з 01.06.06 р. по 31.12.07 р., в якому зафіксовано порушення вимог п. 5.1, п.5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 7.4.4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

За даними перевіряючих виявлені порушення пов’язані з проведеними позивачем операціями з ТОВ "Лиспол, ПП "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_4, договори по яким суперечать інтересам держави та суспільства і мали на меті завищення ТОВ НВП "Зонд"податковий кредит та валові витрати. Дані висновки відповідача ґрунтуються на показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, надані ними під час досудового слідства у кримінальній справі № 09236061, в яких вони заперечували поставку на користь позивача ТМЦ (хімреагенти, долота, бурове обладнання), укладання договорів, видачу податкових та інших документів.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі відповідач не наводить фактів наявності порушень при оформлення видаткових, прибуткових та податкових накладних. Також відсутні дані про дослідження перевіряючими порядку та повноти оплати за отримані товари.

Досліджуючи договір купівлі-продажу № Т-10/06від 01.10.06 р., укладений позивачем (продавець) з ТОВ "Лиспол"(покупець), перевіряючі вказали про те, що договір був укладений з боку покупця директором ОСОБА_9, тоді як з розшифровки підпису на договорі він належить ОСОБА_10, також відсутня специфікація, яка є невід’ємною частиною договору.

Також слід зауважити, що в акті перевірки наведений перелік видаткових накладних на відпуск дизельного пального на загальну суму 307841,34 грн. (ПДВ 51306,89 грн.) за довіреністю через ОСОБА_11 Також вказано, що дані операції були належним чином відображені в бухгалтерському обліку і використані при формуванні валового доходу та розрахунку податкового зобов’язання по податку на прибуток та ПДВ.

Проте перевіряючими також вказано, що позивач в своєму бухгалтерському обліку відобразив розрахунки за проданий товар у вексельній формі за рахунок отримання від ТОВ "Лиспол"векселів, про що мають свідчити акти прийому-передачі векселів від 23.01.07 р. та від 20.02.07 р., а оплата переданих векселів проведена на суму 58000,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в акті невиїзної перевірки відсутні відомості про те, яким чином і від кого були отримані документи, що досліджувалися, чи був серед цих документів договір купівлі-продажу № Т-10/06від 01.10.06 р., акти прийому-передачі векселів. Такі відомості також відсутні в протоколі обшуку від 21.05.09 р. Крім того, в заперечені на адміністративний позов (арк. справи 209 т. 1) відповідач вказує на те, що письмовий договір між позивачем та ТОВ "Лиспол"на перевірку не надавався.

В запереченні на позов відповідач вказував на те, що у видаткових накладних відсутня розшифровка підпису особи, яка здійснювала відвантаження товарів, чим були порушені вимоги ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Слід відмітити, що відповідно п. 4.1.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). В свою чергу в п. 4.2 цієї статті наведений перелік операцій, які не формують валовий дохід платника податків. Дані норми не встановлюють застережень щодо оформлення операцій для подальшого формування валового доходу, а лише визначає їх перелік. Також Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) є спеціальним законом щодо оподаткування прибутку підприємств і не містить посилань на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) в частині формування валового доходу.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах та поясненнях відповідач не вказав в чому саме вбачається завідома суперечність вказаного правочину інтересам суспільства, у кого з його учасників був виявлений і ким протиправний умисел. Дані обставини є підставою для висновків колегії суддів стосовно того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів протиправності проведеної операції, тобто не виконав приписи п. 2 ст. 71 КАС України.

В акті перевірки при дослідженні правильності формування валових витрат перевіряючими вказано, що за даними бухгалтерського обліку були встановлені поставки на користь позивача ТОВ "Лиспол" долота, дизельного пального, труб, бурових головних та інших матеріалів та обладнання на загальну суму 648864,1 грн. При цьому письмовий договір на вказані поставки під час перевірки був відсутній. За розрахунками за поставлений товар у позивача обліковується кредиторська заборгованість в сумі 107380,01 грн. За поставлені товари позивач перерахував продавцю кошти в сумі 707137,0 грн. (в акті наведений перелік платіжних доручень на оплату).

В акті перевірки наведений перелік податкових накладних, отриманих позивачем від продавця. За твердженням відповідача в усіх податкових накладних відсутня розшифровка підпису особи, що здійснювала відвантаження та реалізацію товару, що є порушенням приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. (z0168-95) Крім того, відповідач вказує на відсутність документів на транспортування ТМЦ.

Обґрунтовуючи висновки про укладання позивачем та його контрагентом ТОВ "Лиспол"правочинів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, відповідач посилається на дані зустрічної перевірки ТОВ "Лиспол", де записано про його відсутність станом на 03.07.08 р. та на 19.06.09 р. за юридичною адресою. З посиланням на допит свідка ОСОБА_5, який був засновником даного підприємства до внесення змін до статуту від 16.11.06 р., відповідач наполягає на тому, що дане підприємство було зареєстроване на підставну особу, а ОСОБА_5 бухгалтерські документи не складав і не підписував.

Проте слід відмітити, що операції по поставці ТМЦ та проведення оплати датовані періодом з 20.06.06 р. по 14.11.06 р. і жодних даних про відсутність постачальника у цей період за юридичною або фактичною адресою відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що доказами у адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. В ст. 70 КАС України вказано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно приписам ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи положення наведених норм, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що твердження відповідача про протиправність дій засновників ТОВ "Лиспол"або осіб, які діяли від їх імені, не доведені належними та допустимими в даному випадку доказами, оскільки такі протиправні дії підлягали дослідженню при розгляді кримінальної справи і саме суд мав визначитися чи дійсно такі порушення відбувалися, ким допущені і дати їм правову оцінку с точки зору КК України (2341-14) . Оскільки до компетенції суду адміністративної юрисдикції не віднесено з’ясування вини фізичних осіб або посадових осіб господарюючих суб’єктів щодо скоєння правопорушень, які підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, то у відсутності судових рішень компетентного суду (суду, що розглядає кримінальні справи) дані обставини є недоведеними відповідачем, чим порушені вимоги п. 2 ст. 71 КАС України.

Також колегія суддів вважає необхідним зауважити, що використання перевіряючими при проведенні перевірки та відповідачем в апеляційній скарзі в обґрунтування висновків по проведеній перевірці показань свідків, отриманих в ході досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи, є порушенням приписів ст. 121 КПК України, яка встановлює, що дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримінальну відповідальність за ст. 387 Кримінального кодексу України.

Також при перевірці питання формування валових витрат перевіряючими були досліджені первинні бухгалтерські документи, отримані позивачем при поставці ПП "Сучасні матеріали" долот, бурових матеріалів та обладнання протягом 2007 р. на загальну суму 1711115,0 грн. на підставі договору від 03.02.07 р. Виконання договору постачальником підтверджені видатковими накладними, реєстр яких наведений в акті перевірки (арк. справи 21, 22 т. 1). Оплата за поставлений товар була проведена у безготівковій формі, а реєстр платіжних доручень наведений в акті перевірки (т. 1 арк. справи 22). Позивачем були перераховані кошти в сумі 2221612,0 грн., з яких були повернуті у зв’язку з закриттям рахунку кошти в сумі 34044,0 грн.

В акті перевірки перевіряючі вказали на те, що позивачем не були надані документи про відкриття рахунку № 26000039478301 в АКІБ "Укрсіббанк"м. Харків. Але, як записано в цьому ж акті (т. 1 арк. справи 24) на цей рахунок позивачем були перераховані кошти на користь ПП "Сучасні матеріали" в оплату за поставлені ТМЦ. За таких підстав вимоги щодо наявності у позивача повідомлення про відкриття вказаного рахунку, який належав іншій юридичній особі, є безпідставними.

В обґрунтування того, що позивачем з ПП "Сучасні матеріали" був укладений правочин, який завідомо суперечив інтересам держави та суспільства, відповідач послався на результати зустрічної перевірки від 12.08.08 р., якою було встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.02.08 р. по справі № 7/23 було порушено провадження по справі про визнання ПП "Сучасні матеріали". Постановою від 14.03.08 р. вказане підприємство було визнано банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців.

Оскільки в останній звітності за жовтень 2007 р. відображена відсутність господарської діяльності, ліквідатору не передавалися бухгалтерські документи у зв’язку з їх втратою (постанова начальника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області від 24.09.07 р. про відмову в порушенні кримінальної справи), а відповідно інформації, отриманої при проведенні допиту свідка у кримінальній справі ОСОБА_6, на початку 2006 р. всі документи у нього були викрадені, після чого він господарську діяльність не здійснював, відповідач дійшов до висновку, що укладений позивачем правочин є нікчемний.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що операції позивача з ПП "Сучасні матеріали" датовані за період з 05.03.07 р. по 06.09.07 р., тобто до визнання підприємства банкрутом та виключення його з Державного реєстру. Стосовно достовірності показань свідка відсутнє рішення суду по кримінальній справі, в якому має бути надана оцінка цим показанням, а тому ці пояснення не можуть бути прийняті як доказ з урахуванням приписів ст. 121 КПК України.

Крім того, відомості що викрадення документів у гр. ОСОБА_6 на початку 2006 р. не доведені належними в цьому випадку доказами, оскільки постанова начальника Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області від 24.09.07 р. про відмову в порушенні кримінальної справи свідчить про іншу дату можливого викрадення документів.

Таким чином висновки акту перевірки в цій частині ґрунтуються на недостовірних та суперечних відомостях та документах, які не могли бути тримані законним шляхом, оскільки ні в акті перевірки, ні окремим документом не вказано, що слідчим або прокурором був наданий дозвіл на розголошення матеріалів досудового слідства.

Також в акті перевірки відображені операції з СПД ФО ОСОБА_4, якою на користь позивача у вересні-грудні 2007 р. були поставлені ТМЦ на загальну суму 370510,5 грн.

В обґрунтування висновків щодо нікчемності правочину з цим постачальником відповідач послався на показання свідків ОСОБА_12 (допит проведений 03.06.09 р. ст. уповноваженим ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві капітаном ПМ Яровим В.С.) та ОСОБА_8 (допит проведений 29.05.09 р. ст. уповноваженим ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві капітаном ПМ Яровим В.С.), які були викликані для допиту у справі № 09236061, з яких випливало, що ці особи за примусом працівників "Райфайфзенбанку Аваль"здійснювали конвертаційні операції та оформлювали документи, в яких покупцем був визначений ТОВ "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд".

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що цим показанням не була надана оцінка судом при розгляді кримінальної справи (№ 09236061) і не підтверджена належним чином їх достовірність. Також до цих протоколів допиту свідків слід застосувати приписи ст. 121 КПК України, а тому вони не можуть бути прийняті доказами по даній справі.

З тих же підстав не може бути прийнятий як доказ посилання перевіряючих на постанову від 15.02.09 р. про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ НВП "Зонд", оскільки вироку по цій справі, що набрав законної сили, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги не надано.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, слід зробити висновок про те, що висновки перевіряючих в акті перевірки та твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зроблені без наявності належних та допустимих доказі, тобто на припущенні про незаконність (нікчемність) правочинів, укладених позивачем з його контрагентами.

Зважаючи на те, що відповідач не заперечував проти того, що всі вище перелічені господарські операції були належним чином оформлені відповідними документами, відображені в бухгалтерському та податковому обліку, висновки про завищення валових витрат та заниження у зв’язку з цим податкових зобов’язань по податку на прибуток є безпідставними з урахуванням дотримання підприємством вимог п. 5.3.9 та виконання приписів п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як випливає з акту перевірки № 1298/23-8/23557449 від 23.06.09 р., вищенаведені операції були досліджені при перевірці порядку формування податкового кредиту по ПДВ і зроблений висновок про порушення підприємством вимог п. 7.4.4 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Слід відмітити, що вказані норми встановлюють, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, як вбачається з вказаного акту перевірки, придбані ТМЦ використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, оскільки інше не доведено відповідачем, а перелік всіх наявних податкових накладних наведений в акті перевірки і це не спростовувалося відповідачем.

Таким чином висновки акту перевірки в цій частині спростовані відомостями, вказаними самими перевіряючими та наявними у справі документами, а тому прийняте на підставі непідтверджених належними доказами висновків податкове повідомлення-рішення є неправомірним і колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Як вказано у вступній частині даного акту перевірки, вона була проведена на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ м. Полтави та відповідно наказу ДПІ м. Полтави № 1130 від 17.06.09 р. В залученій до матеріалів справи постанові слідчого СВ ПМ ДПІ м. Полтави Вороновської Ю.А. вказано, що співробітникам ДПІ м. Полтави доручається проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ НВП "Зонд" з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Лиспол", ПП "Сучасні матеріали" та СПД ФО ОСОБА_4 за період з 01.06.06 р. по 31.12.07 р. В цій постанові є посилання на кримінальну справу № 09236061, яка була порушена слідчим СВ ПМ ДПІ м. Полтави Вороновською Ю.А., але до матеріалів справи надана постанова заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м. Полтаві майора податкової міліції Тимчука Р.І., в якій відсутній номер. Таким чином факт порушення кримінальної справи, в межах якої проводилася вищевказана перевірка, відповідачем не доведений.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.06.09 р. № 0001782301/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 501006 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 183527,1 грн. (в позові оскаржене визначення податкового зобов’язання в сумі 468149,49 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174804,49 грн.) і № 0001792301/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 331945,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 165972,5 грн. (в позові оскаржене визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 263124,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 131565,74 грн.) є акт № 1295/23-1/23557449 від 23.06.09 р. планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог п. 5.2.1, п. 5.3.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 7.3.1, п. 7.3.5 ст. 7 та п. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п. 7.2.1, 7.2.4, п. 7.2.6, п. 7.4.4 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ".

Виявлені порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) пов’язані з не віднесенням до складу валового доходу в рядку 01.1 податкової декларації за півріччя 2008 р. попередню оплату в сумі 840000,0 грн., отриману від ТОВ "Люкс Борте"за придбання цінних паперів по договору купівлі-продажу цінних паперів № В 213-Б212 від 06.12.07 р. згідно рахунку-фактури № ЗД-0000031 від 15.02.08 р. (без ПДВ).

Також перевіряючими було з’ясовано, що угодою б/н від 26.12.08 р. про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів № В 213-Б212 від 06.12.07 р. у зв’язку з неможливістю його виконання було передбачено припинення дії вказаного договору і зобов’язано продавця повернути покупцю грошові кошти в сумі 840000,0 грн. Термін повернення коштів угодою не встановлювався. Станом на 31.12.08 р. грошові кошти не були повернуті, про що свідчать дані Кту рахунку бухгалтерського обліку № 685 "Розрахунки з іншими кредиторами".

Надходження коштів позивачем було враховано у складі валового доходу за 1 квартал 2008 р., але у звітності за 2 квартал ця сума була виключена з рідка 01.1.колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно п. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Для визначення порядку оподаткування операцій з цінними паперами слід керуватися спеціальними нормами цього Закону (334/94-ВР) , якими встановлено, що (п. 7.6.1 ст. 7) платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду. Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом (334/94-ВР) .

В податковій декларації з податку на прибуток підприємств передбачено відображення в рядку 01.4 прибуток від операцій з цінними паперами, який, як вказано вище, визначається як різниця між доходами від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отриманими (нарахованими) платником податку, та витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів).

Згідно приписам п. 7.6.2 цієї статті норми цього пункту поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Таким чином, законодавець не зобов’язував платника податків відображати в рядку 01.1 податкової декларації по податку на прибуток суму отриманих (нарахованих) коштів в оплату за реалізовані цінні папери.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що позивач не вів окремого обліку операцій з цінними паперами, а тому був зобов’язаний відображати ці операції в загальному порядку, проте дані обставини в акті перевірки не відображені, а тому не могли бути досліджені при винесенні оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 24.06.09 р. № 0001782301/0 в частині, що була оскаржена позивачем, прийняте відповідачем при помилковому та неповному застосуванні норм чинного законодавства.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вказує на те, що в апеляційній скарзі апелянтом не наведені обґрунтування щодо незгоди відповідача з судовим рішенням в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001792301/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 263124,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 131565,74 грн., а тому колегія суддів не досліджує законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.10 р. по справі № 2-а-46880/09/1670 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року по справі № 2-а-46880/09/1670 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 року по справі № 2-а-46880/09/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство передових технологій "Зонд"до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення –залишити без змін.