Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А., Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник відповідача - Богданова М.Г.

у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. по справі № 2-а-43148/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ" ' Список ' ' Текст '

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' ' за участю ' ' Текст '

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, ДПІ в Київському районі м. Харкова, р. №0003702302/0 від 26.10.2009, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 39 617,00 грн. у тому числі штрафні санкції.

В обґрунтування позову позивач вказав, що податкове повідомлення-рішення №0003702302/0 від 26.10.2009 року є таким, що ухвалене всупереч нормам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що актом перевірки позивача встановлено відсутність номенклатури товарів у податкових накладних № 26/1000637 від 03.06.2009, № 26/1006601 від 12.06.2009, №1411723/1 від 01.06.2009 в загальній сумі ПДВ 28298,00 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту, податкові накладні, які позивач надав в суді, оформлені належним чином, однак їхня наявність у відповідних податкових періодах та під час перевірки не доведена.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення ухвалене на підставі висновку акту від 15.10.2009 р. №6823/23-506/24330728 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. /а.с. 7-33, 37/.

В акті перевірки зазначено, що позивач в червні 2009 року, в порушення пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 28298,00 грн. по накладних без опису номенклатури поставленого товару, а саме по податковим накладним № 26/1000637 від 03.06.2009р., № 26/1006601 від 12.06.2009р. виписаними ПП "Монблан" на загальну суму ПДВ 25079,00 грн. та по накладній №1411723/1 від 01.06.2009р. виписаною ТОВ "Даталюкс Сервіс" в сумі 3219,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що досліджені в судовому засіданні податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідають вимогам пп.7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з чим погоджується і сам відповідач.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засідання представник відповідача пояснив, що не має в своєму розпорядженні копій неправильно оформлених податкових накладних і не скористався своїми правами, передбаченими пунктом 9) статті 11 Закону "Про державну податкову службу в Україні" та Інструкцією від 08.11.2005 № 493 "Про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів" (z1427-05) .

Отже, на думку суду першої інстанції, відповідачем не доведено наявність під час перевірки будь-яких інших примірників спірних податкових накладних, крім тих, що містяться в матеріалах справи.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що в вище зазначеній податковій накладній чітко зазначений опис номенклатури товару, адже в самій накладній наведений чіткий перелік з найменуванням, кількості та ціною конкретного товару, що був проданий ТОВ "Юніком".

Також суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні відповідач не зазначив чим саме номенклатура товару яка зазначена в податковій накладній йому не зрозуміла.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на акт перевірки як на доказ, оскільки, згідно ч.2 ст. 86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, а викладені в акті обставини не відповідають наявним в справі письмовим доказам.

Більше того, копії податкових накладних, що є предметом спору, були надані позивачем відповідачу в додаток до заперечень на акт перевірки 16.10.2009, тобто в день отримання копії акту посадовими особами позивача і за 10 днів до ухвалення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для визначення сум податкового зобов’язання з ПДВ і штрафних санкцій позивачу, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення відповідача – скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, не врахував той факт, що ТОВ "Юніком" було порушено норми законодавства про податок на додану вартість, а саме, на час проведення документальної перевірки відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. до складу податкового кредиту за червень 2009 року віднесено ПДВ в сумі 28298 грн. по накладним, які були надані товариством фахівцям ДПІ, без опису номенклатури поставленого товару.

Проведеною перевіркою відображений показник в сумі 1792673 грн. зменшено за червень 2009 року на 28298 грн., а саме підприємством в порушення пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. з урахуванням змін та доповнень, до складу податкового кредиту було віднесено ПДВ в сумі 28298,00 грн., а саме по податковим накладним №26/1000637 від 03.06.2009р., №26/1006601 від 12.06.2009р., виписаними ПП "Монблан" на загальну суму ПДВ 25079 грн. та п.н. №1400723/1 від 01.06.09р. виписано 3219,00 грн. без опису номенклатури поставленого товару.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Колегія суддів зазначає, що твердження позивача про те, що нібито на час перевірки в податкових накладних був наведений чіткий перелік "опису номенклатури" товару, не є обгрунтованими оскільки, відповідно до п. 13.1 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", Акт перевірки - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що дані, які зазначені в акті перевірки, є дійсними, а тому позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 року по справі № 2-а-43148/09/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. по справі № 2-а-43148/09/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІКОМ" відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 27.04.2010 р.