Підприємство наймає частину торгового приміщення понад 1 рік. Які вимоги до форми такого договору пред'являє чинне законодавство?
Як передбачено у ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі — ЦК), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (ix окремої частини) укладається у письмовій формі. Але якщо такий договір укладається строком на 1 рік і більше, то є обов'язковим його нотаріальне посвідчення (ч. 2 ст. 793 ЦК) і він підлягає державній реєстрації (ст. 794 ЦК).
Відповідно до п. 105 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженій наказом Міністерства юстиції 3 березня 2004 року № 20/5 (далі — Інструкція) договори найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) строком на один рік і більше підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню за місцезнаходженням указаного майна. При посвідченні зазначених договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) нотаріус роз'яснює сторонам необхідність їх державної реєстрації у відповідних органах, про що робиться відповідна відмітка в тексті посвідчувального напису. У разі якщо наймодавцем у договорі є фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про посвідчення такого договору податковому органу за основним місцем проживання платника податку — орендодавця за формою та в спосіб, установлені Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 107 цієї Інструкції при посвідченні договору про найм або позичку будівель, інших споруд (їх частин), що належать юридичним особам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно в населених пунктах, де органи Бюро технічної інвентаризації не підключені до Реєстру прав власності, довідку-характеристику Бюро технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для огляду, правовстановлювальний документ про належність наймодавцю майна, що здається в найм.
Крім того, згідно зі ст. 19 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV договір про оренду строком більше одного року є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, чи обмежень цих прав. Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцезнаходженням нерухомого майна.