розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліол" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

У серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліол" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.05.2008 року № 0001322320/0 та № 0001332320/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано, що встановлені діючим законодавством обов’язкові вимоги щодо оформлення первинних документів позивачем дотримано, ряд вимог щодо оформлення документів, які наведено в акті перевірки, діючим законодавством України не передбачено. Вказує також про те, що визначені ним суми валових витрат та податкового кредиту підтверджуються договорами про надання агентських послуг, рахунками та звітами агентів-посередників про виконану роботу, актами про виконання робіт, податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001322320/0 та № 0001332320/0 від 28.05.2008 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що актом перевірки відповідача не встановлено відсутності податкових накладних, які б підтверджували податковий кредит позивача чи їх невідповідність податковим зобов’язанням виконавця робіт. Щодо відсутності документального підтвердження фактів придбання посередницьких (агентських) послуг, то такий висновок спростовується документами позивача, які містяться в матеріалах справи та оформлені відповідно до чинного законодавства України, що регулює дані відносини. Використання ж результатів придбаних позивачем посередницьких (агентських) послуг у власній господарській діяльності підтверджується доказами, що свідчать про здійснення позивачем поставок продукції покупцям, знайденим за участю посередників: договорами поставки, накладними на відвантаження продукції та виписками банку про отримання коштів за реалізовану продукцію.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Зокрема зазначає, що у актах виконаних робіт позивачем не вказано переліку виконаних робіт, не конкретизовано зміст виконаних робіт, не зазначено обсягу наданих послуг та їх вимірника, відсутній розрахунок винагороди та розрахунок витратної частини агента.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.04.2008 року по 13.05.2008 року працівниками ДПІ у Личаківському районі м. Львова проводилась планова виїзна документальна перевірка ТзОВ "Ліол" за результатами якої складено акт №188/23-2/23886934 від 16.05.2008 року.

На підставі вищезазначеного акту ДПІ у Личаківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322320/0 від 28.05.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 39037,95 грн. (в тому числі 30260,13 грн. основного платежу та 8777,82 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення №0001332320/0 від 28.05.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 24332,28 грн. (в тому числі 16221,52 грн. основного платежу та 8110,76 грн. штрафних санкцій).

В акті перевірки вказано, що протягом І-ІІІ кварталів 2007 року ТзОВ "Ліол" завищено суму валових витрат на 122040,50 грн., тим самим порушено вимоги пп. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, позивачем було укладено ряд договорів про надання посередницьких (агентських) послуг, а саме договір з ТзОВ "Техцентр "Москвітянин" від 03.01.2007 року №11/06, договір з ПП "Промо-К" від 07.05.2007 року №07/05 та договір з підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1 від 03.09.2007 року №03/09.

Згідно з умовами вищезазначених договорів ТзОВ "Ліол" (Замовник) доручає, а агенти зобов’язуються здійснювати пошук покупців продукції Замовника - упаковки та етикеток для молочних, м"ясних та рибних продуктів, здійснювати збір, аналіз та обробку інформації, отриманої внаслідок пошуку покупців, складання їх адресної бази даних, проведення переговорів з потенційними покупцями. Факт виконання агентських робіт оформляється шляхом складання акту виконаних робіт. За надання передбачених договорами агентських послуг, результатами яких є укладення договорів поставки із покупцями, яких агенти знайшли і з якими провели переддоговірну роботу, Замовник сплачує агентам винагороду, розмір якої вказується сторонами договору в актах про виконання робіт.

Відповідно до пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку ДПІ у Личаківському районі м. Львова про допущення порушень з боку позивача, а саме того, що в актах про виконання робіт не вказано переліку виконаних робіт, не конкретизовано зміст виконаних робіт, не зазначено обсягу наданих послуг та їх вимірників, немає розрахунку вартості наданих послуг за відповідний період з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку встановлено також "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року (z0168-95) , згідно п.2.4. якого первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, перелік господарських операцій як обов’язкий реквізит первинних документів бухгалтерського обліку вищевказаним Положенням не передбачено. Обов"язковим реквізитом документів є зміст господарських операцій, що вказано в документах позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в якості змісту господарських операцій в представлених до перевірки та доданих до матеріалів справи актах виконаних робіт вказано "послуги на отримання замовлення для ТзОВ "Ліол" від ТзОВ "Молочний дім", ПП "Бомонд", ВАТ "Ковельмолоко", ТзОВ "Барви Полісся" на поставку поліпропіленових прозорих коробок, поліпропіленових кришок, етикеток та алюмінієвої фольги різних видів дизайну" . Таке формулювання змісту виконаних робіт відповідає предмету, вказаному в п.1.1. укладених позивачем договорів про надання посередницьких (агентських) послуг. Таким чином, формулювання змісту господарських операцій, який вказано у актах про виконання робіт та укладених договорах, дозволяє встановити прямий взаємозв’язок між цими документами і взаємозв’язок між договорами та наданими на їх виконання послугами.

Таким чином, вимога відповідача щодо зазначення у первинних документах саме "переліку господарських операцій" не підтверджується Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (996-14) та "Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. N88 (z0168-95) .

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність змісту господарської операції, який вказано у первинних документах бухгалтерського обліку позивача вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.4. "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (z0233-97) у разі, якщо послуги не мають певних показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі "Кількість (об"єм, обсяг)" указується: "послуга/проценти" тощо. Що стосується вартісних вимірників, то вартісний вимірник обсягу господарських операцій між замовником і виконавцем у актах про виконання робіт визначено у розмірі винагороди за виконані роботи, що для цілей бухгалтерського та податкового обліку є достатнім, оскільки облік розрахунків з контрагентами у бухгалтерському обліку ведеться не в розрізі кожної окремої послуги чи кожного найменування товару по номенклатурі, а в цілому по контрагенту та укладеному з ним договору. Відтак, ДПІ у Личаківському районі м. Львова не вказано, які натуральні вимірники для робіт та послуг встановлено діючим законодавством, і яким чином слід визначати натуральний обсяг наданих послуг за відсутності встановленого законодавством самого натурального вимірника.

Відсутність у документі реквізиту, який неможливо правильно заповнити у зв’язку з відсутністю в законодавстві відповідної правової норми і механізму її реалізації, не може кваліфікуватися як порушення з боку підприємства і позбавляти його права на визначення валових витрат і податкового кредиту. Крім того, відповідачем не враховано, що за умови відсутності встановленого для послуг натурального вимірника при наданні послуг в документах бухгалтерського та податкового обліку заповнення такого реквізиту як обсяг може замінюватися вартісним вимірником.

Відповідно до пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. У п.п. 7.4.1. п.7.4. та пп. 7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону вказано, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" єдиною підставою для невизнання податкового кредиту є відсутність податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для цього, оскільки надані позивачем документи є достатніми доказами понесення ним витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності і відповідно їх включення до складу валових витрат, а також актом перевірки не встановлено відсутності податкових накладних, які б підтверджували податковий кредит позивача, чи їх невідповідність податковим зобов’язанням виконавця робіт.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що на підтвердження здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю, позивачем надано не лише податкові накладні, але й інші документи, а саме: договори про надання агентських послуг № 11/06 від 3 січня 2007 року, № 07/05 від 7 травня 2007 року № 03/09 від 3 вересня 2007 року (а.с. 7 - 9); Акти виконаних робіт № 1 від 15 червня 2007 року, № 2 від 3 вересня 2007 року, № 3 від 17 вересня 2007 року, № 1 від 20 березня 2007 року, № 2 від 29 травня 2007 року, № 3 від 30 липня 2007 року, № 4 від 21 вересня 2007 року, № 5 від 28 вересня 2007 року, № 6 від 5 грудня 2007 року, № 7 від 28 грудня 2007 року (а.с. 10-19); акт виконаних робіт, наданих послуг № 28/12 від 28 грудня 2007 року (а.с. 20); звіти про надані послуги від 20 березня 2007 року, від 29 травня 2007 року,від 30 липня 2007 року, від 21 вересня 2007 року, від 28 вересня 2007 року, від 5 грудня 2007 року, від 28 грудня 2007 року, від 15 червня 2007 року, від 3 вересня 2007 року, від 17 вересня 2007 року, від 28 грудня 2007 року (а.с. 31-41); акти передачі інформації про продукцію ТзОВ "Ліол" від 21 травня 2007 року, від 22 лютого 2007 року (а.с. 42-43); рахунки – фактури від 20 березня 2007 року, 29 травня 2007 року, від 30 липня 2007 року, від 21 вересня 2007 року, від 28 вересня 2007 року, від 5 грудня 2007 року, від 28 грудня 2007 року, від 15 червня 2007 року, від 3 вересня 2007 року, від 17 вересня 2007 року, від 28 грудня 2007 року (а.с. 111-121); договори поставок, документи на відвантаження продукції та виписки банку про отримання коштів за реалізовану продукцію, які підтверджують використання придбаних позивачем маркетингових послуг у власній господарській діяльності (а.с. 124-214).

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.