представник позивача Нижнегірського районного центру зайнятості - Белоцький Олександр Володимирович довіреність № 1312-1721 від 12.05.01 ;

представник відповідача Відкритого акціонерного товариства "Победа" - Дзвіник Микола Петрович довіреність № 135 від 06.04.10

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Победа" на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 06.11.08 по справі № 22-а-2307/08

за позовом Нижнегірського районного центру зайнятості (вул. Перемоги, 89,Нижньогірський,Автономна Республіка Крим,97100)

до Відкритого акціонерного товариства "Победа" (вул. Шкільна, 2,Жемчужина,Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим,97154)

про стягнення 52642,87 грн

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Тітков С.Я.) від 06 листопада 2008р. у справі № 2а-10/376-2006А (№22-а-2307/08) позов Нижньогірського районного центру зайнятості до Відкритого акціонерного товариства "Победа" про стягнення 52642,87 грн., задоволено.

Стягнуто з Відкритолго акціонерного товариства "Победа" на користь Нижньогірського районного центру зайнятості 52642,87 грн. заборгованості.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Победа" на користь Державного бюджету України судовій збір в сумі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, Відкрите акціонерне товаристо "Победа" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АРК від 06.11.2008 р.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги причину, що призвела до виникнення заборгованості по страховим внескам, а саме: форс-мажорні обставини, що мали місце за звітний період 2001-2003 роки, у зв'язку з чим апелянт вважає, що борг в сумі 52642,97 грн. є безнадійним і підлягаю списанню.

У судовому засіданні 07 квітня 2010 року представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у судовому засіданні 07 квітня 2010 р. апеляційну скаргу не визнав, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, заслухав доводи представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач —Нижньогірський районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Победа" про стягнення суми несплачених страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у розмірі 52642,87 грн.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 (1533-14) . № 1533-ІІІ (з наступними змінами).

Відповідно до п.4 ст.1 цього Закону страхувальниками є роботодавці, застраховані особи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних осіб), які використовують працю фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, які відповідно до цього Закону (1533-14) сплачують страхові внески.

Як слідує із матеріалів справи ВАТ "Победа" зареєстровано як платник внесків в загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття за № 12000027.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік; перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, або виручки від реалізації товарів (послуг).

Згідно ч.2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Статтею 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачена відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач —Відкрите акціонерне товариство "Победа" має заборгованість по сплаті страхових внесків за період з 1 кварталу 2001 року по ІІІ квартал 2003 року з наростаючим підсумком в загальній сумі 52642,87 грн., що підтверджується Розрахунковій відомістю про нарахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за третій квартал 2003 року, актом звірки взаємних розрахунків на 01.10.2003 р., довідкою —розрахунком позивача і не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 38 строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкція не застосовується.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про необхідність списання боргу як безнадійного, оскільки по своїй природі внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можна вважати податковим боргом і на ці внески не поширюється дія Закону України від 21.12.2000. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) .

Постановою Господарського суду АР Крим від 21.02.2008. у справі № 2-27/10243.1-2007А у позову ВАТ "Победа" до ДПІ в Нижньогірському районі та Нижньогірського районного центру зайнятості про спонукання списати безнадійний податковий борг в сумі 55019,06 грн., що не було погашено у зв'язку з форс-мажорними обставинами, відмовлено (а. с. 77-83). Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 квітня 2008 р. постанова господарського суду АР Крим від 21 лютого 2008 р. у справі № 2-27/10243.1-2007А залишено без змін (а. с. 84-92).

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно з'ясовані обставини справи, і ухвалено вірне судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення постанови суду першої інстанції без змін відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Победа" на постанову Господарського суду АР Крим від 06 листопада 2008 р. у справі № 2-10/376-2006А ( №22-а-2307/08) задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Победа" на постанову Господарського суду АР Крим від 06 листопада 2008 р. у справі № 2-10/376-2006А ( №22-а-2307/08) залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 06 листопада 2008 р. у справі № 2-10/376-2006А (№22-а-2307/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом (2747-15) , а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.