розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терміт"ЛТД до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про скасування податкового повідомлення –рішення №0003742301/0 від 21.04.2009 р., -

10.08.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Терміт"ЛТД звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси та враховуючи надану до суду письмову заяву про відмову від адміністративного позову в частині стягнення судового збору, просило суд скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси №0003742301/0 від 21.04.2009 року, яким за порушення п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Терміт"ЛТД визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 80 977, 50грн., в тому числі 53 985,00 грн. за основним платежем, 26 992,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси подало до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просило суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Терміт" ЛТД в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року адміністративний позов ТОВ "Терміт"ЛТД задоволено в повному обсязі, а саме: податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси №0003742301/0 від 21 квітня 2009 року визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси 12.11.2009 року подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2009 року, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Терміт"ЛТД відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

На виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Київському районі м.Одеси Малейчика І.Т. від 12.11.2008р., відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу", головним державним податковим ревізором –інспектором відділу податкового аудиту платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Громовою В.М. проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Терміт"ЛТД з питань правових відносин з ТОВ "Вісткар"за період з 01.07.2008р. по 31.08.2008р.

За результатами зазначеної перевірки, посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м. Одеси був складений акт №59/23-214/22470396 від 06 квітня 2009 року, на підставі якого, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0003742301/0 від 21 квітня 2009 року щодо визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 80 977, 50грн., в тому числі 53 985,00 грн. - за основним платежем, 26 992,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення позивачем пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року.

В ході розгляду даного спору судом першої інстанції були досліджені обставини господарської діяльності позивача та встановлено, що у перевіряємому періоді у ТОВ "Терміт"ЛТД існували договірні відносини з ТОВ "Вісткар"по поставці будівельних матеріалів.

Так, за період липня - вересня 2008р. ТОВ "Вісткар"поставлено, а ТОВ "Терміт"ЛТД прийнято різноманітні будівельні матеріали на загальну суму 323 908 грн., що підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме:

§ накладною від 31.07.08р. №2-31/07 на суму 20310,00 грн., у т.ч. ПДВ 3385,00 грн.;

§ накладною від 12.08.08р. №2-12/08 на придбання будматеріалів на суму 40724,00 грн., у т.ч. ПДВ 6787,33 грн.;

§ накладною від 18.08.08р. №2-18/08 на придбання будматеріалів на суму 28980,00 грн., у т.ч. ПДВ 4830,00 грн.;

§ накладною від 19.09.08р. №42 на придбання буд матеріалів на суму 33008,00 грн., у т.ч. ПДВ 5501,33 грн.;

§ накладною від 30.09.08р. №4-30/09 на придбання буд. матеріалів на суму 43860,00 грн., у т.ч. ПДВ 7310,00 грн.;

§ накладною від 27.08.08р. №5-27/08 на придбання будматеріалів на суму 24300,00 грн., у т. ч. ПДВ 4050,00 грн.;

§ накладною від 30.09.08р. №5-30/09 на придбання буд матеріалів на суму 72336,00 грн., у т.ч. ПДВ 12056,00 грн.;

§ накладною від 30.09.08р. №56 на придбання будматеріалів на суму 29190,00 грн., у т.ч. ПДВ 4865,00 грн.;

§ накладною від 11.09.08р. №2-14/09 на придбання буд. матеріалів на суму 31200,00 грн.,у т.ч. ПДВ 5200,00 грн.

По зазначених господарських операціях, ТОВ "Вісткар", в свою чергу, були виписані відповідні податкові накладні, а саме:

податкова накладна від 31.07.08р. №2-31/07 на суму 20310,00грн., у т.ч. ПДВ 3385,00грн.;

податкова накладна від 12.08.08р. №2-12/08 на суму 40724,00грн., у т.ч. ПДВ 6787,33грн.;

податкова накладна від 18.08.08р. №2-18/08 на суму 28980,00грн., у т.ч. ПДВ 4830,00грн.;

податкова накладна від 19.09.09р. №4-19/09 на суму 33008,00грн., у т.ч. ПДВ 5501,33грн.;

податкова накладна від 30.09.08р. №4-30/09 на суму 43860,00грн., у т.ч. ПДВ 7310,00грн.;

податкова накладна від 27.08.08р. №5-27/08 на суму 24300,00грн., у т.ч. ПДВ 4050,00грн.;

податкова накладна від 30.09.08р. №5-30/09 на суму 72336,00грн., у т.ч. ПДВ 12056,00грн.;

податкова накладна від 30.09.08р. №3-30/09 на суму 29190,00грн., у т.ч. ПДВ 4865,00грн.;

податкова накладна від 11.09.08р. №2-11/09 на суму 31200,00грн., у т.ч. ПДВ 5200,00грн, на загальну суму ПДВ - 53 984,67 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач мав всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які підтверджуються податковими накладними, виписаними ТОВ "Вісткар", разом з тим, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення №0003742301/0 від 21 квітня 2009 року і, тому, позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На думку суду першої інстанції, наявність у платника податку (позивача у справі) вищевказаних податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і реальна сплата продавцю вартості товару (робіт) з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Обставини, на які посилався суд першої для встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту інстанції є обов’язковими, хоча і не вичерпними.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в рішенні ДПІ у Малиновському районі м.Одеси "Про результати розгляду скарги"№28315/10/25-012 від 26.06.2009 року за результатами розгляду скарги встановлено наступне.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках з ТОВ "Вісткар"встановлено, що між ТОВ "Вісткар"та ТОВ "Терміт"ЛТД, було укладено усну угоду поставки будівельних матеріалів. В підтвердження зазначеної угоди, ТОВ "Терміт"ЛТД були надані до перевірки виписані ТОВ "Вісткар"податкові накладні на загальну суму 323 908,00 грн. у т.ч. ПДВ 53 984,67 грн.

Крім того, встановлено, що суми податку на додану вартість по виписаних ТОВ "Вісткар"податкових накладних включені ТОВ "Терміт"ЛТД до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за липень, серпень, вересень 2008 року.

Але висновок відповідача про відсутність факту поставок товарів ТОВ "Вісткар"з метою їх подальшого використання ТОВ "Терміт"ЛТД, не відповідає дійсним обставинам справи.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вказує на те, що між ТОВ "Терміт"ЛТД та ТОВ "Вісткар", було укладено лише усну угоду, тобто немає документального підтвердження фактичної поставки товарів, що свідчить про укладення цієї угоди без мети настання реальних наслідків та про не нарахування податкових зобов’язань та ненадходження ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання.

Судова колегія не погоджується з такими висновками апелянта з огляду на наступне.

В судовому засіданні 31.03.2010 року представником ТОВ "Терміт" ЛТД, на вимогу суду, в якості додаткових доказів реальності проведення вищевказаної операції (угоди), були надані наступні документи:

- засвідчену копію договору на право тимчасового користування землею (на умовах оренди);

- засвідчену копію технічного паспорту на виробничий будинок;

- копію договору оренди землі від 21 травня 2008 року;

- засвідчену копію податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З наданих позивачем додаткових доказів та матеріалів справи вбачається, що отримані від ТОВ "Вісткар"будівельні матеріали зберігались на орендованій ТОВ "Терміт"ЛТД будівельній базі за адресою: Одеська область Біляївській район с.Нерубайське пр.Хутірський,16, та в подальшому були реально використані позивачем в своїй господарській діяльності, про що свідчать численні договори підряду на ремонтні роботи, укладені позивачем 5.04.2008р., 1.08.2008р. і 4.08.2008р. з Одеським Інститутом Фінансів УДУФіМТ та з Управлінням ЖКГіЕК Одеської міськради, а також акти виконаних робіт і довідки про їх вартість, які маються в матеріалах справи.

До того ж, здійснення зазначених господарських операцій, як вже зазначалося вище, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, виданими контрагентом позивача ( т.б. ТОВ "Вісткар"), який на час їх складання був платником податку на додану вартість, платіжними дорученнями та рахунками, згідно яких, оплата товару здійснена позивачем в повному обсязі у т.ч. з ПДВ, що, в свою чергу, не спростовано відповідачем.

Таким чином, дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Окрім того, представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси доводи позивача про те, що на час здійснення цих господарських операцій ( за якими податкова інспекція не визнала обгрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ ) ТОВ "Вісткар" було включено до Єдиного державного реєстру - не спростовував, а сама по собі несплата податку (ПДВ) продавцем –ТОВ "Вісткар", в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем - ТОВ "Терміт"ЛТД, тим більше, що сума ПДВ фактично і реально сплачена позивачем в ціні товару, отриманого від ТОВ "Вісткар".

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців"встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то вони вважають достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру - є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси не надані належні письмові докази несплати ТОВ "Вісткар"ПДВ до бюджету.

Зі змісту норм Закону України "Про ПДВ" (168/97-ВР) слідує, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь –яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Терміт"ЛТД.

Що ж стосується наданої представником апелянта інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: АРМ ЗВІТ, АРМ АІС РПП, АРМ Контрагенти (автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України) про те, що загальна чисельність працюючих в ТОВ "Вісткар"складає лише 1 особа, за своєю юридичною адресою: м.Одеса вул. Гайдара,37/А, Товариство не знаходиться і будівлі по вул.Гайдара з нумерацією "37-А"нібито взагалі не існує, то судова колегія до уваги її не приймає і розцінює критично, оскільки представник ДПІ, навіть на вимогу апеляційного суду, в порушення ст.ст. 69, 71 КАС України, належних і беззаперечних письмових доказів в підтвердження цих стверджень не надав, як і ні чим не обгрунтував свої сумніви щодо ймовірної безтоварності даної операції (угоди).

Водночас, представником ТОВ "Терміт"ЛТД в судовому засіданні було зазначено, що дану угоду з ТОВ "Вісткар"було укладено єдиноразово і на момент укладання цієї угоди, позивач не володів інформацією щодо ознак можливої фіктивності ТОВ "Вісткар"або недобросовісності керівництва цього товариства, з яким ніхто з представників ТОВ "Терміт"ЛТД раніше знайомі не були.

Окрім того, ДПІ, в свою чергу, до цього часу не зверталося до суду із позовами про визнання недійсними вищевказаної угоди та податкових накладних, а також про анулювання свідоцтва ТОВ "Вісткар", як платника ПДВ або про припинення його державної реєстрації і відповідно, такі докази, як і рішення будь-яких судів з цього приводу, в матеріалах справи відсутні.

Також, на прийняття даного рішення не впливає і та обставина, що зі слів представника ДПІ, 12.11.2008 року СВ ПМ ДПІ у Київському районі м. Одеси відносно директора ТОВ "Вісткар"Гелети В.В. нібито було порушено кримінальну справу по факту умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, оскільки належні письмові докази цього в матеріалах справи відсутні, а представник відповідача, в свою чергу, на вимогу апеляційного суду так і не зміг представити навіть копію цієї постанови слідчого про порушення кримінальної справи відносно вказаної вище особи, хоча і остання, сама по собі, не є належним процесуальним документом, який встановлює вину цього громадянина.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, якого, в даному випадку, по цій справі до теперішнього часу не має.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що при розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана належна правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки суду обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ж апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду –без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року –без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.