розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Солекс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Солекс" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У жовтні 2008 року приватне підприємство "Солекс" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що 18 вересня 2008 року ДПА у Харківській області провела перевірку щодо дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у гральному залі, де здійснює підприємницьку діяльність позивач, за наслідками якої було складено акт, згідно якого винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 6800,00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вважає дане рішення неправомірним, оскільки можливість обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням внаслідок неоснащення гральних автоматів запам’ятовуючими пристроями (фіскальною пам’яттю) не може бути підставою для притягнення до відповідальності. Просить визнати протиправним і скасувати податкове рішення № 0004292330/0 від 09 жовтня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, приватне підприємство "Солекс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведенністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Солекс" зареєстроване у Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації з 29.03.2002 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи серії А00 № 067146.

Видами діяльності за КВЕД згідно довідки № 10799/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є діяльність з організації азартних ігор, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, діяльність кафе, будівництво будівель, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.

Перевіркою здійснення ПП "Солекс" розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1999 р. № 265, а саме: на момент перевірки в залі гральних автоматів надавались послуги у сфері грального бізнесу за готівковий розрахунок на 20 гральних автоматах, підключених до електроенергії та функціонуючих, обладнаних купюроприймачами, при наявності 20 торгових патентів із застосуванням одного реєстратора розрахункових операцій, через який здійснюються розрахункові операції – прийняття від гравця готівки на всіх 20 гральних автоматах.

Аналізуючи зміст статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів приходить до висновку, що гральний автомат є різновидом реєстратора розрахункових операцій і в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції. Тобто, гральний автомат має забезпечувати одноразове занесення, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій.

Статтею 11 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року № 121 (121-2001-п) термін переведення на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій для здійснення діяльності з використанням гральних автоматів було встановлено на 1 липня 2002 року. В подальшому цей термін чотири рази переносився урядовими постановами: від 29.01.2003 року № 151 - до 1 липня 2003 року; від 10.12.2003 року № 1905 - до 1 липня 2004 року; від 28.10.2004 року № 1447 - до 1 липня 2005 року; від 07.06.2006 року № 803 - до 31 грудня 2006 року. Таким чином у операторів грального бізнесу було достатньо часу розробки відповідних технічних приладів починаючи з 1 червня 2000 року - дати прийняття змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , яким передбачено обов'язок суб'єктів господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій при здійсненні готівкових розрахунків, в тому числі, у сфері грального бізнесу.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом (265/95-ВР) , із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п. 1 ст. 17 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Згідно із ст. 11 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилався на те, що пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України № 121 від 07.02.2001 року "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (121-2001-п) встановлено термін впровадження реєстраторів розрахункових операцій у гральному бізнесі з 1 січня 2007 року, натомість порядок реєстрації розрахункових операцій з використанням РРО у залі гральних автоматів позивача передбачає такий алгоритм дій, за якого облік розрахункових операцій відокремлений у часі від їх безпосереднього здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 9 КАС України вказує, що суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз матеріалів свідчить, що дані відносини регулюються ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" N 265/95-ВР від 06.07.1995 року (265/95-ВР) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" № 121 від 07.02.2001 року (121-2001-п) , пунктом 2 якої на міністерство промислової політики було покладено обов’язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам’ятовуючих пристроїв (фіскальної пам’яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, з моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій вищевказаної комп’ютерно-касової системи суб’єкти господарювання зобов’язані використовувати зазначену систему.

Крім цього, з цього часу суб’єкти господарювання не повинні вводити в експлуатацію ті гральні автомати, що не забезпечують можливості застосування цієї системи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що розрахунки із споживачами послуг здійснюються ним через зареєстрований, опломбований та приведений у фіскальний режим реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів – електронний контрольно-касовий апарат.

Також позивач зазначав, що не має можливості обліку розрахункової операції одночасно з її здійсненням внаслідок неоснащення гральних автоматів запам’ятовуючими пристроями, оскільки профільним Міністерством не було розроблено таких пристроїв, а в державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій не зареєстровано жодного грального автомата, який можна було б використовувати в якості РРО. Крім цього, позивач посилається, як на причину неможливості виконання вищевказаної постанови КМУ, на те, що він не є виробником гральних автоматів та не уповноважений ініціювати внесення реєстраторів розрахункових операцій до Державного реєстру.

Колегія суддів з огляду на вищевикладене зауважує, що наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 (v0430225-08) "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції", який втратив чинність у зв’язку з прийняттям Державною податковою адміністрацією України наказу від 10 вересня 2008 року № 518 до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів. Дана система введена в експлуатацію, що вказує на об’єктивну можливість позивача виконати вимоги зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

При цьому, обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач вказує на те, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не дослідив докази, що встановлюють технічну сумісність комп’ютерно-касової системи "Фіскал" із гральними автоматами, які були введені в експлуатацію суб’єктом господарювання до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Натомість згідно ст. 218 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні вжити всіх необхідних заходів для з’ясування питання про сумісність комп’ютерно-касової системи "Фіскал" із тими гральними автоматами, що введені в експлуатацію до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Крім цього, відповідно до с. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Статтею 195 КАС України визначено межі перегляду судом апеляційної інстанції судових рішень першої інстанції.

При цьому ч. 2 вказаної статті встановлено, що суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Оскільки правова позиція позивача під час розгляду судом першої інстанції ґрунтувалася на інших, ніж зазначено в апеляційній скарзі, доводах та доказах, а обгрунтування ненадання їх суду першої інстанції не наведено, то колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають дослідженню.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим – ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.