розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" до Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВАТ "Домобудівний комбінат" 07.11.2008 року звернулось в суд з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №0002722301/0/9171, №0002732301/0/9171 від 29.10.2008 року. Вимоги вмотивовані тим, що 29 жовтня 2008 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002722301/0/9171 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток за основним платежем 14115 грн., за штрафними санкціями 7058 грн., всього 21173 грн. та №0002732301/0/9171 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 21119 грн., за штрафними санкціями 10560 грн., всього 31679 грн. Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування фінансових санкції є акт перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 31.06.2008 року № 9798/23-4/01269394 від 16.10.2008 року. Позивач вважає, що висновки які викладені в акті, податкових повідомленнях - рішеннях є неправомірними, дані рішення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки такі суперечать вимогам ст. 5, 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст.ст. 1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що висновок відповідача про невикористання придбаних паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів в у межах господарської діяльності в наслідок невірного на думку відповідача ведення подорожних листів, ґрунтується на припущені спростовується належним чином оформленими податковими накладними, платіжними дорученнями договорами поставки, актами списання паливно-мастильних матеріалів.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням ДПІ у місті Хмельницькому подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти рішення, яким в позові відмовити. Покликається на те, що ВАТ "Домобудівний комбінат" за період, який підлягав перевірці, до складу валових витрат відносив витрати по списанню паливно-мастильних матеріалів, а саме бензин марки А-95 та А-92, який використовувався при експлуатації легкового автотранспорту. Подорожній лист № 3 видавався не на кожен робочий день, а на 10-30 днів, рядок "Режим роботи" в подорожньому листі не містить відомостей, яка робота виконувалась, розділ "Робота автомобіля та водія" в подорожньому листі у рядку 4 не містив показання спідометру, розділ "Рух пального" не заповнювався.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами виїзної планової перевірки ВАТ "Домобудівний комбінат" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.06.2008 року складено акт № 9798/23-4/01269394 від 16.10.2008 року, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 14115 грн. та п. п. 7.4.1 п. 7.4, ст..7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 22562 грн.

На підставі вказаного акта прийняті повідомлення-рішення від 29.10.2008 року №0002722301/0/9171 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток за основним платежем 14115 грн., за штрафними санкціями 7058 грн., всього 21173 грн. та №0002732301/0/9171 про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем 21119 грн., за штрафними санкціями 10560 грн., всього 31679 грн.

Встановлено, що позивач у виробничій діяльності використовував 3 власних легкових автомобілі (Ланос, ВАЗ-2109, ЗАЗ-1103) орендовані (ВАЗ-21093, ВАЗ-2105, ВАЗ-21013, Пежо "Партнер"), для заправляння пально-мастильними матеріалами яких позивач придбавав ПММ у ТОВ "НК Альфа-Нафта "Філіал № 10" на підставі місячних договорів, шляхом перерахування відповідних коштів по накладних та податкових накладних.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ, легковий автомобіль - це пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно.

Облік витрат на ПММ легкового автомобіля здійснюється на підставі подорожніх листів. Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля регулюється "Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи", затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 року № 74 (z0149-98) (за текстом - Інструкція № 74), яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів.

Відповідно до п.п. 5.4.10 п, 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат платника податку належать витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Тобто для зазначених категорій платників податків витрати на ПММ відносяться до складу валових витрат в повному обсязі за наявності відповідних документів, які підтверджують такі витрати.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд першої інстанції проаналізувавши вимоги наведених правових норм та виходячи з наявних доказів, вірно встановив, що документальне оформлення придбання позивачем ПММ проведено з дотриманням вимог ч.4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких платник податку позбавляється права на включення до валових витрат лише у випадку повної відсутності розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, коли факт отримання ПММ підтверджено податковими накладними, які у відповідності до ч. 3 пп.7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, відтак позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ в зв’язку з придбанням ПММ.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", платник податку звільняється від обов’язку доведення зв’язку таких витрат з його господарською діяльністю. Разом з тим, стороною відповідача згідно ч. 2 ст. 71 КАС України протилежного не доведено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.