Суддя-доповідач Білак С.В.

Головуючий у 1-й інстанції Абдукадирова К.Е.

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суд у складі:

Позивач Спільне українсько-турецьке підприємство у формі закритого акціонерного товариства "Донецький завод алюмінієвих профілей" звернувся в суд з позовом до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 686 985 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. позовні вимоги були задоволені. Стягнуто з Державного бюджету України на користь спільного українсько-турецького підприємства у формі закритого акціонерного товариства "Донецький завод алюмінієвих профілей" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 686 986 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції порушено норми п.1.7 ст.1, п.1.8 ст.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представників відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Спільне українсько-турецьке підприємство у формі закритого акціонерного товариства "Донецький завод алюмінієвих профілей" зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 21 липня 1997 року № 08028234.

Позивачем були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- за листопад 2008 року підприємство отримало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту звітного податкового періоду у сумі 1612 343 грн.;

- за грудень 2008 року підприємство отримало від'ємне значення різниці між

сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового

кредиту звітного податкового періоду у сумі 1 329 957 грн. 00 коп.;

- за січень 2009 року підприємство отримало від'ємне значення різниці між

сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового

кредиту звітного податкового періоду у сумі 991 989 грн. 00 коп.;

- за березень 2009 року підприємство отримало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту звітного податкового періоду у сумі 47 788 грн. 00 коп.;

- за квітень 2009 року підприємство отримало від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту звітного податкового періоду у сумі 10 299 грн. 00 коп.

Від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) . Цим законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами звітного періоду.

Бюджетне відшкодування за правилами Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) виникло саме внаслідок надмірної сплати позивачем такого податку шляхом формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Матеріалами справи (податковими накладними та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) суми податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі, заявленому до бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість").

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування

щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник

податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок помилковості доводів відповідача щодо не підтвердження надходження сум ПДВ до бюджету за результатами зустрічних перевірок, оскільки право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не залежить від проведення зустрічних перевірок. Позивачем виконані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195- 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. по справі № 2а-16606/09/0570 за позовом державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 26 березня 2010 року, в повному обсязі складена 29 березня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання рішення в повному обсязі