Третейський суд — суд, обраний за взаємною згодою сторін із представників третьої, незацікавленої сторони для розгляду конкретного спору, конфлікту.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про третейські суди» від 11.05.2004 р. №1701 (далі - Закон) юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону, та до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав. Більш детально компетенція (підвідомчість справ) третейських судів у спорах з цивільних чи господарських правовідносин визначається у ст. 6 Закону через встановлення переліку справ, що не можуть передаватись до третейського суду:
у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
пов'язаних з державною таємницею;
у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають зі шлюбних контрактів (договорів);
про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
у яких однією зі сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
інших, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
коли хоча б одна зі сторін спору є нерезидентом України.
У ч. 4 ст. 1 Закону встановлено, що його дія не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж, тобто — за Законом регулюється діяльність лише «внутрішніх» третейських судів для розгляду спорів між підприємствами України без участі іноземного елемента (нерезидента).
Визначальною умовою для запровадження третейської процедури до розгляду цивільно-правового або господарсько-правового спору є згода на це учасників такого спору (третейська угода).
Третейська угода може бути як включена до відповідного договору (третейське застереження) до судового розгляду, так і укладена на будь-якій стадії виникнення і розвитку спору аж до винесення відповідного судового рішення.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (відповідно до ст. 12 Закону).
Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна зі сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. У разі недотримання цих правил третейська угода є недійсною.