розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року у справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

У жовтні 2008 року позивач фізична особа – підприємець ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0009651730/0 від 15.10.2008 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року вимоги позивачки задоволено.

Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Ріпкинському районі проведена виїзну планову позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 11.09.2006 року по 30.06.2008 року та складено акт перевірки № 561/17-208/2536507680 від 08.10.2008 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009651730/0 від 15.10.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 5921,27 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач фізична особа – підприємець ОСОБА_2 зареєстрована Ріпкинською районною державною адміністрацією 11.09.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця та взята на облік в ДПІ у Ріпкинському районі 11.09.2006 року.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року (727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручка від здійснення підприємницької діяльності, отримана фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 у III - IV кварталах 2007 року, перевищила 500000 грн. та склала 543017 грн..

Згідно ст. 5 Указу (727/98) у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

З 1 кварталу 2008 року позивач перейшла на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків та зборів (обов’язкових платежів), в тому числі податку з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування податковими органами положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня 1992 року (13-92) , та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) при визначені позивачу суми податкового зобов'язання за платежем: податок з фізичних осіб, є неправомірним, оскільки норми чинного законодавства не містять вимог про нарахування податку з доходів фізичних осіб у разі перевищення суб'єктом господарювання, який є платником єдиного податку, граничного розміру річної виручки 500000 грн..

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 – 204 КАС України (2747-15) .

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України (2747-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.