Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Костюк Л.О., Романчук О.М.,

при секретарі: Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення, -

ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПА України про визнання нечинним та скасувати рішення № 7481/6/25-0115 від 07.07.2006 року та податкового повідомлення-рішення № 1286/23-10/3 від 20.07.2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "СУФФЛЕ Україна"зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.11.1999 року.

06.06.2008 року проведено зміну найменування юридичної особи на ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн", яке являється універсальним правонаступником ТОВ "СУФФЛЕ Україна", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

В період з 27.10.2005 року по 07.12.2005 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена комплексна планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 01.07.2005 року, за результатами якої складено акт № 666/23-10/305771816 та встановлено порушення ТОВ "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"пп. 5.5.1, 5.2.1, 5.5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове рішення № 1286/23-10/0 від 29.12.2005 року.

В результаті процедури адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення, ДПА України було прийнято рішення № 7481/6/25-0115 від 07.07.2006 року, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено нове податкове повідомлення-рішення № 1286/23-10/3 від 20.07.2006 року, яким позивачу визначено суму податкових зобов’язань в розмірі 1776630,00 грн., в т.ч. штрафні (фінансові) санкції в розмірі 789253,25 грн. та 987377,50 грн. за основним платежем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ДПА України та податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. При цьому, позивачем не оскаржується правомірність нарахування 1 037,00 грн. за основним платежем та 510,00 грн. штрафних санкцій, а оскаржується нарахування 986 340,00 грн. за основним платежем та 788 743,25 грн. штрафних санкцій.

При винесенні оскаржуваної постанови, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, на підставі того, що позивачем, в перевіряємий період було нараховано, але станом на 01.07.2005 року не сплачено проценти за кредитним договором в розмірі 892872,00 дол. США, які позивач включив до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за 2003 рік (у сумі 440 095,24 грн.) та за І квартал 2005 року у сумі 4 424 800,00 грн.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

31.07.2003 року між позивачем та компанією "Суффле Негос С.А.С."(Франція) (далі - Кредитор) було укладено кредитний договір № 01/08/2003, відповідно до якого кредитор надав позивачу комерційний кредит.

На виконання умов кредитного договору, позивачем в період з 20.08.2003 року по 22.12.2003 року було отримано кредитні кошти в розмірі 9898000 дол. США. Частину кредитних коштів в сумі 1 850 000,00 дол. США позивачем було повернено.

05.01.2005 року між позивачем та компанією "Суффле Негос С.А.С."(Франція) було підписано доповнення № 8 до кредитного договору, відповідно до якого кредитор та позивач змінили первісне зобов’язання та встановили нове:

- кредитор звільнив позивача від обов’язку повернути частину загальної суми кредиту в розмірі 8000000,00 дол. США;

- кредитор зобов’язав позивача на умовах, встановлених кредитним договором (під 4% річних) повернути 40 000,00 дол. США;

- кредитор зобов’язав позивача сплатити несплачені проценти, що були нараховані позивачем до підписання Доповнення № 8 на всю суму наданого кредиту, в порядку та умовах, визначених кредитним договором.

Доповнення № 8 до кредитного договору стосувалося розміру боргу позивача перед кредитором та на момент його підписання позивачем було нараховано, але не сплачено за кредитним договором за період з 20.08.2003 року по 05.01.2005 року проценти в розмірі 892872,00 дол. США, що становило 4 864 895,24 грн. Нараховані проценти включені до складу валових витрат декларацій з податку на прибуток за 2003 рік (у сумі 440 095,24 грн.) та за І квартал 2005 року в сумі 4 424 800,00 грн.

Крім того, за І півріччя 2005 року позивачем було нараховано відсотки в сумі 25 100,00 грн., які також були включені до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за І півріччя 2005 року.

На думку відповідачів, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат нарахування відсотків в розмірі 4 449,9 грн.

З матеріалів справи вбачається, що нараховані відсотки були сплачені кредитору в повному обсязі.

Відповідно до пп. 5.2.1п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених або нарахованих протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, які пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговим зобов’язанням (у т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду та здійснені у зв’язку із веденням господарської діяльності платника податку (пп. 5.5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ).

Колегія суддів знаходить за необхідним зазначити, що відсотки в сумі 4449,9 грн. були нараховані позивачем за час фактичного користування коштами, наданих кредитором, протягом звітних періодів у 2003-2004 роках.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що кошти, отримані за кредитним договором були використані ним на закупівлю сільськогосподарської продукції, у зв’язку з чим апелянт мав право переносити нараховані суми відсотків на майбутні періоди, відповідно до вимог пп. 5.5.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб, дозволяється у сумі, що перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді відсотків від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50% оподатковуваного прибутку звітного періоду без урахування суми отриманих процентів (п. 5.5.2 пп. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до пп. 5.5.5 пп. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"витрати на сплату відсотків, які відповідають вимогам пп. 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положенням пп. 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених п. 5.5.2.

За таких підстав, позивачем у І півріччі 2005 року до складу валових витрат було віднесено нараховані відсотки у розмірі 4 449 900,00 грн.

Нарахування відсотків було здійснено під час існування кредиторської заборгованості щодо повернення основної суми кредиту, а після звільнення від обов’язку повернення основної суми кредиту, відсотки на зазначену суму не нараховувалися.

Крім того, в ухвалі ВАС України від 06.12.2007 року зазначено, що право платника податку на перенесення витрат на сплату процентів на результатами майбутніх податкових періодів безпосередньо пов’язано з такими витратами, які входять до складу валових витрат, визначених пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перенесення до складу валових витрат майбутніх звітних періодів суми нарахованих відсотків за попередні звітні періоди було обумовлено тим, що оподатковуваний прибуток позивача протягом таких періодів мав від’ємне значення, а тому ТОВ "Суффле Україна"переносило нараховані суми відсотків до складу майбутніх звітних періодів

Відповідно до п. 10 Протоколу до Конвенції між Урядом України і Урядом Французької республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно (150/98-ВР) , при підрахунку сплаченого податку на доход або прибуток компанії або іншої організації, що оподатковується, яка є резидентом України і принаймні 20 відсотками якої володіє або контролює прямо або посередньо резидент або резиденти Франції, будуть дозволені вирахування для процентів і роялті, що понесені для цілей торгівлі або підприємницької діяльності компанії або іншої організації, незалежно від того, були вони сплачені банку або іншій особі і без врахування терміну позики.

Апеляційна інстанція знаходить за необхідним зазначити, що 99% статутного капіталу позивача на момент нарахування податкового зобов’язання належало компанії "Суффле Негос С.А.С", яка була резидентом Франції, у зв’язку з чим на підставі п. 10 Протоколу, позивач має право врахувати під час підрахунку оподатковуваного прибутку відсотки, понесені на підставі здійснення підприємницької діяльності. При цьому Протоколом не встановлено будь-яких обмежень на вирахування або включення процентів до складу валових витрат.

Відповідно до п. 18.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , якщо міжнародним договором, ратифікованим ВР України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав право включити відсотки, нараховані за кредитним договором протягом 2003-2004 року до складу валових витрат в 2005 році, у зв’язку з чим висновок відповідачів про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1, 5.5.5 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'є неправомірним.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не довели правомірності прийнятих ними рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягають скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Встановлено, що відсутні будь-які правові підстави для стягнення з позивача штрафних санкцій, натомість є всі правові підстави для скасування оскаржуваного податкового рішення ДПА України та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, а отже, є всі підстави для скасування оскаржуваної постанови та постановлення нової про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення, необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції ––скасувати з постановленням нової про задоволення позову повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2008 року –скасувати, постановити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про скасування рішення та податкового повідомлення-рішення –задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації № 7481/6/25-0115 від 07.07.2006 року, а також визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 1286/23-10/3 від 20.07.2006 року.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.