Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е.,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Сипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: Пимшин Сергій Михайлович, посвідчення №36 від 14.08.2009, довіреність № 423/08 від 08.07.09,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 16.07.09 у справі № 2-а-3085/09/4/0170

за позовом Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" (вул. Гагаріна, буд. 6, м.Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98404)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Сімферопольська, буд. 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень,

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.2009 у задоволені позовних вимог відмовлено (арк.с.126-129).

Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність позовних вимог, оскільки позивачем не були своєчасно сплачені узгоджені податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая", звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить визнати постанову суду першої інстанції протиправною, направити справу на новий розгляд (арк.с.131,132).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язання проведену в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) має бути інший порядок.

В судовому засіданні 02.03.2010 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.03.2010, не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.148), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

28.08.2008 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати до бюджету узгодженої суми податку на додану вартість до бюджету.

За результатами перевірки складено Акт №111/15-02 від 28.08.2008 (арк.с.123).

Перевіркою встановлено порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"- порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за затримку по сплаті узгодженого податкового зобов'язання:

в сумі 3574,00 грн. - до 30 календарних днів (арк.с.8),

у сумі 161799,00 грн. –від 31 до 90 календарних днів (арк.с.10),

у сумі 680219,00 грн. –більше 90 календарних днів (арк.с.12).

На підставі Акту, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення –рішення №0001091502/0 від 28.08.2008 за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3574,00 грн. нараховано штраф у розмірі 10% у сумі 357,40 грн. (арк.с.7);

- податкове повідомлення –рішення №0001101502/0 від 28.08.2008 за затримку на 77 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 161799,00 грн. нараховано штраф у розмірі 20% у сумі 32359,80 грн. (арк.с.9);

- податкове повідомлення –рішення №0001171502/0 від 28.08.2008 за затримку на 351 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 680219,00 грн. нараховано штраф у розмірі 50% у сумі 340109,50 грн. (арк.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, за Договором №3/440 від 17.07.2008 про організацію взаємодії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №440 (440-2008-п) позивачем отримано субвенцію 1011322,00 грн. на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість (арк.с.119-122).

За платіжним дорученням №1 від 15.08.2008 зазначені кошти перераховані з поточного рахунку позивача до Державного бюджету України (призначення платежу –податкова заборгованість по ПДВ відповідно до статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2008 №440 (440-2008-п) , договір №3/440 від 17.07.2008) (арк.с.117).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню, з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (1251-12) (далі – Закон України №1251-ХІІ (1251-12) ), Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181-ІІІ від 21.12.2000 (2181-14) (далі –Закон №2181), Постановою Кабінету міністрів України №440 від 25.04.2008 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) (далі –постанова №440).

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Однак, статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" встановлено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств до державного бюджету, а також надходжень податку на додану вартість, не сплаченого Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" у встановлені строки за природний газ, ввезений на митну територію України у першому кварталі 2008 року, який перебуває під митним контролем, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, з місцевих бюджетів може здійснюватись за рахунок належних їм додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Постановою Кабінету міністрів України №440 від 25.04.2008 "Про реалізацію статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (440-2008-п) затверджений Порядок перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі –Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку субвенції надаються за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості надавачів, виробників, виконавців послуг, інших підприємств або їх кредиторів - учасників розрахунків (далі - учасники розрахунків) до державного бюджету та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та за рахунок повернення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом.

Пунктом 6 встановлено, що для визначення сум додаткових податкових зобов'язань, у тому числі штрафних санкцій, які в подальшому можуть бути погашені відповідно до норм статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", учасники розрахунків повинні разом з податковою декларацією подати органу державної податкової служби для погодження довідку про суму додаткового податкового зобов'язання, яке виникає у результаті виконання статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Судова колегія вважає, що законодавством окремо урегульований порядок погашення додаткових податкових зобов'язань, у тому числі штрафних санкцій, які в подальшому можуть бути погашені відповідно до норм статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та статті 53 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік' який позивачем був дотриманий, отже висновок відповідача про нарахування фінансових санкцій за рахунок коштів підприємства не має правових підстав та не може бути прийнятий до уваги.

Фінансові санкції, які виникли в зв’язку з отриманням субвенції, не повинні примусово стягуватись з позивача, а повинні стягуватись через механізм субвенцій, оскільки підпунктом 4.4.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Механізм субвенцій передбачений постановами Кабінету Міністрів України №902 від 08.10.2008 (902-2008-п) , №906 від 14.10.2008 (906-2008-п) , №944 від 22.10.2008 (944-2008-п) , якими встановлено, що штрафні санкції, які виникли внаслідок зарахування субвенції можуть бути погашені у відповідності з нормами статті 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Постановою Кабінету Міністрів України №193 від 05.03.2009 (193-2009-п) встановлений аналогічний механізм зарахування через субвенції різниці в тарифах та окремо зазначено, що додаткові податкові зобов’язання, пов’язані у тому числі зі штрафними санкціями, внаслідок зарахування субвенцій, які можуть бути погашені у відповідності зі статтею 53 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік".

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд першої інстанції надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, не дотримав вищезазначених принципів адміністративного судочинства, що потягло порушення прав позивача, порушив і неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції –скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

1. Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.09 у справі № 2-а-3085/09/4/0170 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.07.09 у справі № 2-а-3085/09/4/0170 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим №0001171502/0 від 28.08.2008 на суму 340109,50 грн., №0001101502/0 від 28.08.2008 на суму 32359,80 грн., №0001091502/0 від 28.08.208 на суму 357,40 грн.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" 6,80 грн. судових витрат.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2010 р.